16 лютого на сцені столичного клубу MonteRay Live Stage відбувся концерт-презентація альбому ‘The Blind Leading The Blind’ гурту 1914, відвідувачі якого отримали справжнє відчуття присутності в траншеях Першої світової.
Відкривали вечір київські бойові товариші головних героїв цього матеріалу, колектив BSxBC. Їх раптова поява на сцені стала для багатьох дещо неочікуваною, все відбулось швидко і без попереджень. Це було схоже на таку собі розвідку боєм, яку хлопці провели з беззаперечним успіхом. Після такого розігріву було вже важко просто стояти та просто дивитись на сцену, публіка вимагала продовження!
Одного лише погляду на сцену ще до початку виступу гурту було достатньо, щоб зрозуміти: на нас чекає не просто концерт важкої музики. На сцені стояли протипіхотні загородження з колючого дроту, а ударна установка розмістилася за мішками з піском, наче справжнє кулеметне гніздо. Все це створювало атмосферу, властиву гурту 1914. Коли ж почали звучати гітари і колектив з’явився на сцені, зал в момент наче оскаженів. Пісні, одна важча іншої, досить швидко перетворили зал на слем-танц-майданчик.
Невід’ємною складовою виступу гурту 1914 є момент, коли вокаліст Дмитро Кумар спускається зі сцени в натовп, туди, де найбільш гаряче, і закінчує свою пісню звідти. Саме в такі моменти багатьом вдається розгледіти «грим» вокаліста зблизька: ніщо інше, як справжня земля, розмазана по його обличчю та одягу. Все виглядає так, наче він щойно вийшов з окопу і прийшов до нас. Навіть мікрофона стійка Дмитра – це ніщо інше, як гвинтівка Мосіна-Нагана (або ж в народі трьохлінійка) з багнетом!
Виступ гурту був розділений на дві частини, а в перерві між ними на сцену вийшли актори в формі військових різних країн-учасників війни. Вони показали кілька німих мініатюр, які, на мою думку, мали зобразити більш побутовий аспект взаємодії між солдатами, що воюють по різні сторони фронту. Мініатюри супроводжувались піснями, під які маршували солдати Великої Війни, в тому числі “It’s A Long, Long Way To Tipperary”, яку навіть підспівували в залі. Весь цей епізод можна описати як коротке перемир’я, під час якого гурт переозброївся і був готовий до наступного удару.
Ще однією обов’язковою частиною перфомансу гурту також стали моторошні та водночас пізнавальні історії від Дмитра Кумара про конкретні епізоди війни, які він розповідає в паузах між піснями. Вони дійсно вражають, бо саме Дмитро вміє розказати про військові операції тих часів не так, як про них написано в книжках, а так, щоб ти зрозумів весь жах тих подій. Під враженням від почутого один із слухачів зазначив: «Як же добре, що ми не народились в той час!». Ще одну з історій, а саме про битву на річці Сомма, зал слухав, майже затамувавши подих, а по завершенню своєї розповіді Дмитро сказав: «Я хочу, щоб ви роз*бали тут все». Саме такий контраст між трагічними та зворушливими історіями й неймовірно потужними піснями, що йдуть за ними, створює незабутні враження від живих виступів 1914.
Крім того, під час всього виступу на задньому плані та на екранах крутили колоризований відеоряд хроніки тих часів, який показував звичайні буденні епізоди з життя людей у такому незвичайному середовищі. На завершення ж виступу, Дмитро Кумар взяв свою рушницю і почав «стріляти» у зал. Сказати, що це виглядало епічно – не сказати нічого!
Повний фоторепортаж за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmB8Ypxm
Якщо ж проводити аналогії між концертами та військовими операціями, то цей концерт – однозначно найпотужніший наступ з позицій важкої вітчизняної сцени за останній час! Наступ, який може увійти в історію, як один з вирішальних в цій довгій та виснажливій війні.
Фото: Олексій Тішевський
