Aghiazma vs. Alt.End – дві презентації за ціною однієї

Існує два підходи до написання альбомів. Перший тип, що є більш популярним – розкриває свіжий матеріал гурту, інший погляд на звук, сміливі концепції, нерідко – презентує нових музикантів. Це той матеріал, який буде звучати протягом декількох наступних років активної концертної діяльності. Другий тип – є своєрідною ремінісценцією, підсумком творчості групи за певний етап. Саме другий спосіб обрали космічні коти Aghiazma.

У альбом ‘Plus Ultra’ увійшли як треки, які гурт вперше представив публіці ще у 2014 році, так і відносно нові пісні, записані вже у 2017. Матеріал альбому був добре відомим для поціновувачів – вони мали можливість почути треки багато разів наживо чи у відеозаписах, і здивувати міг переважно оновленими аранжуваннями і «фішками», які не звучать при живому виконанні.

Зважаючи на те, що «карти розкриті», як здивувати публіку на презентації альбому? Це ми і побачили на подвійній презентації гуртів Aghiazma та Alt.End, яка відбулася у клубі ‘Atlas 25 листопада 2018 року.

План, на перший погляд, був простим. Перші дві групи «підігрівають» основного гостя, і ставиться кульмінаційна точка на головних героях вечора – Aghiazma. Але після концерту стало зрозуміло, що десь цей план дав тріщину…

Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmwFS2Pw

Виступ першого гурту Season of Melancholy пройшов більш традиційним і очікуваним – гурт виконав свої треки без епатажних сюрпризів і отримав приємну підтримку від публіки, хоча, можливо, не таку гарячу, яку вони могли б. Це цілком традиційно для «групи-розігріву». Гурт показав свій рівень – впевнений виступ, цілісний образ колективу, приємні несподіванки (наприклад, запрошення на останню пісню вокаліста гурту Cloudless). Як результат, гурт навіть викликали «на біс», та хронометраж вечора завадив їм це втілити. Так тримати! Це був чудовий виступ на відносно великій сцені і гурт не показав свою розгубленість чи непідготовленість.

Далі на сцені з’явився гурт Alt.End. Ними була також заявлена амбітна ціль – презентувати свій власний альбом ‘The Reasons Why’. Виникло недорозуміння – а де ж сам альбом? Типова ситуація, коли гурт не встиг представити весь альбом і обійшовся одним синглом “No Flakes” за день до презентації.

Якщо ж відкинути цю кумедну особливість, виступ вийшов дуже впевненим, народ відривався чи не найактивніше саме на Alt.End, які, здавалось би, мали зайняти місце «розігріву». Весь виступ був вибуховим, і не відпускав істинних поціновувачів музики «поважче» від початку до останньої пісні, за винятком, хіба що, більш ліричної “Holy Story”, яка досить контрастна порівняно з рештою матеріалу.

Хтось може зауважити, що їх музика написана по певних шаблонах і місцями виглядає одноманітно, проте це, здавалось, абсолютно не хвилювало їх слухачів. Рецепт матеріалу – розривні рифи, відносно прості слова приспівів, які одразу ж підхоплює та підспівує публіка, сильний акцент на ритмічну музику, і ти незчувся, як махаєш головою в такт. Важко знайти любителя металу, який би встояв від такої суміші. Звукорежисери теж підхопили цю енергетику і викрутили звук до небезпечного рівня – у якийсь момент стало некомфортно і єдиним виходом було відійти подалі від порталів, які буквально рвали барабанні перетинки. Але що тут візьмеш від цих рафінованих критиків, які вже надто старі, щоб самим слемитися під сценою? 🙂 На виступі Alt.End не раз виникали досить загрозливі «circle pit», хай і відносно невеликі порівняно з фестивальними на відкритому просторі.

Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmuuADuF

Чи не єдиною ложкою дьогтю був момент, коли на типову провокацію з залу («сыграйте Мурку») гітарист та вокаліст дійсно почали співати якусь похабну нецензурну пісню явно з «блатного репертуару». Образ пафосних рок-стар був розбитий вщент. Може, я занадто чутлива людина зі своїми тарганами у музичних смаках, але після цього хотілося вийти з залу і не повертатися у нього до кінця виступу. Що ж, не виключено, комусь це й сподобалось, бо вийшло надто вже епатажно. Я не розумію специфічний гумор гурту? Певно, так і є. Та все ж, це зіпсувало атмосферу цілісного виступу.

З інших особливостей, які «муляли очі», був гітарист у червоному комбінезоні, який недоречно виглядав порівняно з рештою учасників групи, одягнутих більш «традиційно неформально». Так, я теж люблю гурт Slipknot, який для мене сильно асоціюється з подібними уніформами, та все ж, вони були у цьому одязі всі і мали концепцію «ми хочемо, щоб ви слухали нашу музику, а не обговорювали одяг». Один учасник, який одягнутий в уніформу, дуже вибивається із загального образу групи. Таке рішення в підборі одягу так і залишилось незрозумілим.

Незважаючи на такі дрібниці, які могли когось обурити, а когось змусили недоречно посміхнутися, неймовірна енергетика виступу, потужні та «качові» пісні поставили високу планку, переплюнути яку наступному гурту було б досить складно.

Нарешті після зміни апарату звучить невелике інтро, і без зайвих церемоній Aghiazma розпочинає виступ зі свого перевіреного бойовика “Zombie Dogs”, а якщо не вистачило – то одразу ж добиває слухачів, виконуючи “Synthetic Sun” – пісню, якою гурт нашумів у відборі на Євробачення. У залі непомітно з’явилися чудернацькі «чорні янголи» на ходулях, які додавали особливого колориту виступу. Ще у якийсь момент виникли вже дещо шаблонні для концертів великі надувні кульки, якими публіка гралася певний час, відтягуючи увагу від того, що відбувалося на сцені.

Решту вечора звучали вже улюблені слухачами пісні з декількома «новинками». Якщо протягом виступу до інструментальної секції питань майже і не виникало, то у перших піснях вокалістка звучала дещо невпевнено. Так, звучить смішно, але головною причиною були височезні та незручні каблуки. Виглядали вони ефектно, але кожного разу, коли Ельвіра робила найменший крок, було помітно, яка величезна розумова діяльність відбувається, щоб не звалитися зі сцени. Хотілось би, щоб співачка більше віддавалася пісні, а не думала: «Крок не туди – і я травмуюсь при падінні зі сцени». Зрештою, чийсь косий погляд все ж подіяв, і у якийсь момент вокалістка втратила рівновагу і впала на сцену з подіуму ударної установки. Сподіваюсь, вона не постраждала серйозно. Після того вона зняла ті трикляті каблуки і стала почувати себе набагато краще та природніше.

Без сюрпризів не обійшлось. Гурт порадував публіку найнезвичнішою презентацією синглу “Selfish Universe”, який вийшов на днях – просто відіграли її без вокалістки, розкривши всю палітру звучання гурту і вивівши «атмосферу» пісні на перший план. Хтось може сказати, що виникло недорозуміння, і вокалістка просто переплутала пісню з наступними композиціями, які мали виконуватися без неї, але це лише конспірологічні теорії. Ті, хто так кажуть, просто не вміють цінувати імпровізації та новий погляд на репертуар, завдяки чому у гурті розкрилися загадкові нотки інструментального пост-року! 🙂

Згодом гітарист виконав невеликий експромт на терменвоксі, інструменті з «космічним звучанням», а потім – прозвучала фонограма “City In the Sea” з вокалом попередньої вокалістки Кори, під яку відбувся перфоменс міма, що розповів загадкову історію жестами тіла. Це було чи не найбільш заворожуючою частиною виступу (парадоксальним є лише те, що у цей момент музикантів на сцені не було).

Далі ж виникло відчуття, що гурт дуже виснажився і «добиває» програму з останніх сил. Особливо це позначилося на вокалі, який втратив свою барвистість і ставав все менш мелодичним і все більше вимученим, а також це було помітно у рухах музикантів. З публікою теж було все непросто – вона поступово все рідшала і втрачала інтерес до виступу. Комусь було просто «забагато музики», комусь треба було рано на роботу наступного ранку, а дехто так і не відновився після виступу Alt.End. Хоча circle pit і мош вдалося підняти на одній з найважчих пісень групи – “Seaweed”, загалом відчувалося все більше виснаження. Можливо, це можна було б виправити більшою комунікацією з публікою? Ельвіра зайняла типову позицію і не пригадую, щоб взагалі хоч щось сказала до публіки, а між піснями часто розверталася до них спиною, ніби відмовляючись хоч якось спілкуватися, залишаючись своєрідною загадкою. Слова вдячності і жарти звучали від гітариста Ігора Черепанова, та все ж це не особливо виправляло ситуацію. Можна зрозуміти, коли гурт сплановує цілісне шоу, яке мало б занурити слухачів у особливий світ поза простором і часом. Та все ж не зникало відчуття недолугих технічних пауз між піснями.

Нарешті, не вистачило хорошої «крапки» через жорсткий хронометраж. Основний гурт черговий раз постраждав від того, що попередні гурти зайняли більше часу, ніж потрібно. Обійшлося без «бісу», який був таким бажаним, і тому було сильне відчуття незавершеності. Запрошення гітариста гурту на наступний концерт 28 грудня не особливо виправило ситуацію. Когось може зацікавити піти на наступний концерт, а когось і розчарувало, що група ніби розчинилася у загадковій музиці без явної кульмінації, яка загубилася десь між попередніми піснями. Поспілкуватися з музикантами також не вдалося – адміністрація клубу почала активно випроваджувати людей із зали. Хоча, у кого була така потреба – могли продовжити спілкування на афтерпаті у «рідному» клубі Kiev Kills – «Теплому Ламповому».

Кора, минула вокалістка гурту, заявила, що планувався feat. однієї пісні і навіть виклала фрагмент відео з її виконанням, та якась сварка в останній момент спалила міст, який був з такими труднощами налагоджений між учасниками. Проте, будемо чесними, навіть спільна пісня навряд чи вплинула би на ті обставини, які трішки зіпсували враження від виступу музикантів, заявлених як «головних».

Нові пісні – “Never F*** the Bandmates”, “Sodomy” та “Like a Cannibal”, яку група відправила на відбір конкурсу Євробачення, показують якщо не новий, то «підкоригований» напрям групи та стиль композицій, які звучатимуть у майбутньому.

Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHskNb3Haq

Після осмислення вечору, стало зрозуміло, що виникла парадоксальна ситуація. Подія з «презентація альбому Aghiazma» перетворилася мінімум на «подвійну презентацію», у якій увагу слухачів значно перетягнув гурт Alt.End. Чи можна було передбачити такий розвиток подій? Думаю, цілком, якщо би врахувати, що Alt.End грають більш важку музику і ретельно подбали про рекламу серед своїх слухачів, які менше перетинаються з публікою Aghiazma. Було неприємно бачити, що публіка прийшла лише на Alt.End і частина з них втратила інтерес до того, що відбувалося далі. Може, варто було прийняти вольове рішення і поставити їх наприкінці концерту? Втім, тоді це б остаточно перетворило концерт у презентацію саме Alt.End, а не Aghiazma. Цей випадок є хорошою наукою для організаторів концертів.

Та це все тонкощі. Головне, що кожен зі слухачів отримав те, що хотів. Можливо, не так і важливо, що з презентації пішли ті, хто підтримував лише один конкретний гурт. Якщо ж повернутися до Aghiazma, які були заявлені як головні учасники концерту, то гурт показав, на що здатний і своїм альбомом остаточно закрив попередню чотирирічну сторінку історії, розпочавши нову, не менш цікаву.

Текст: Андрій Павленко
Фото: Володимир Волков

Прим. ред.: Ігор Черепанов пообіцяв найближчим часом прокоментувати ситуацію та представити своє бачення подій концерту на веб-сторінках Daily Metal.