Letter To Bowie – Bowie Night 2018 | Atlas | 16.03.18

Фотозвіт з Bowie Night 2018, що відбувся 16-го березня у клубі Atlas.

Привіт, Боуі! Я отримав твого листа. І я був там. Я був там один, тому встиг роздивитись по сторонам. І я бачив усе, що ти обіцяв.

Я бачив майора Тома. Сьогодні він, вочевидь, був у звільненні, тому, посміхаючись, він просто стояв біля барної стійки зі склянкою віскі та розважав своїми історіями якусь фарбовану блондинку. А на балконі імпозатно сидів Герцог. Його увагу намагалась привернути ціла юрба дівчат і хлопців, та його погляд був прикутий до сцени. Інколи він картинно підіймав догори очі. Інколи – руку. Але час від часу його погляд спалахував цікавістю: мінімалістична “China Girl” від Inaia, котра, певно, нагадала йому про шалені берлінські тусовки; до смаку йому припав і витончений аристократичний Postman зі своєю «історією успіху»  і таким же елегантним прочитанням “Modern Love”… Але взагалі не покидала мене думка, що він залишив би зал набагато раніше, якби не вдалий (для нього) початок вечору: холодна футуристична “Let’s Dance” у виконанні Meleron, які перетворили танцювальну пісню у справжній ретровейв-тріп із похмурими клавішами та гітарним соло, від якого захоплювало дух. Декадентську естафету підхопили пост-панкові On The Wane. Синтезатори, маски, вокодери, мінімум зайвих слів й англійське прощання учасників, які по одному покинули сцену, не могли не сподобатись тому, хто сам є синонімом слова «експеримент». І лише раз на його блідому обличчі промайнуло щось схоже на посмішку. На сцені в супроводі гітари композицію “Heroes” виконувала Gapochka. Чи йому вокалістка нагадала дівчину, яку він колись так гаряче цілував біля Берлінського муру, чи просте аранжування виявилось таким схожим на те, яке мала та перша версія, що народилась наступного ранку, чи в його пам’яті виринули обличчя тих людей, що стали, як і він, героями одного дня… Ми не дізнаємось цього, бо його очі знову стали холодними, і я покинув його товариство.

Спускаючись із балкону, я помітив розбишаку Зіггі. Він сидів на балках під стелею, немов зависнувши у повітрі. Він з розмахом лупив по струнах гітари, насолоджуючись своїм інкогніто. Я спробував заговорити із ним, запитав, як воно там, угорі, але у відповідь він лише залився сміхом і вказав на сцену: в простому та по-дитячому зворушливому гітарно-клавішному аранжуванні Idealism Addict виконували таку імпонуючу йому “Starman”. М’який голос вокалістки, здавалось, підносив його все вище і вище… Мрійливий настрій, утім, скінчився разом із красивою фортепіанною кодою композиції, а на зміну йому прийшли гучні панківські акорди від гурту Paddy Plush, з яким на сцену, здавалось, ось-ось вискочить по пояс голий іще один твій старий знайомий та почне кремсати себе скляними осколками… Та рок-н-рольного буйства вистачало і без нього. Справжнім пострілом у голову – не для Зіггі, який бачив не менше, ніж усе – але для київської публіки точно стали перфоманси гуртів [O] та Aghiazma. «Це просто справжній рок-н-рольний суіциздець!» – зависнувши на кріпленнях униз головою, кричав Зіггі, а шокований натовп дивився на сцену такими очима, ніби обидві вокалістки були справжніми рок-н-рольними відьмами, що вийшли неушкодженими із церковного багаття і тепер танцювали на вугіллі, заходячись у диявольському сміхові. «Таааак!» – продовжував голосити Зіггі, колесом стрибаючи по балках в одному ритмі з білявими дредами Олі Чернишової та короткою сукнею Ельвіри, а вдячна публіка завмерла, ніби масовка Пітера Брейгеля-старшого… Після цього Зіггі кудись зник, але за 11 хвилин він повернувся разом з гітарою та задоволеною посмішкою і заходився підігрувати гуртові Shadazz, який виконував “Five Years”, іще одну знакову для іншопланетянина пісню.

В цей момент його і помітив майор Том, уже без фарбованої блондинки, та запропонував випивку. Містеру Стардасту ця думка сподобалась і вони, підкоряючись місцевим звичаям, пішли шукати третього. Я від випивки відмовився, адже мені ще потрібно було твердою рукою робити замітки для Daily Metal, а з мовчазним похмурим Герцогом справу мати вони не хотіли, тому справжньою знахідкою для них став детектив Натан Адлер, який перебував у залі в режимі інкогніто. Не знаю, яку справу він розслідував сьогодні (я би і взагалі його не помітив, настільки уміло він грав роль суворого батька, що привів на концерт свою донечку-школярку, а тепер з-під стіни спостерігав, чи ніхто до неї не чіпляється, поки вона танцює біля сцени), але на одну мить його маска задрижала від майже drum’n’bass-ритмів експериментальної “Little Wonder”, яку грав гурт Junket. Горе-шпигуна тут же було викрито, і ось всього за декілька хвилин вони вже відпускали багатозначні компліменти прекрасній у глемовому образі Alloise, яка методично перетворювала всесвітньо відомий танцювальний хіт “Fame” на важкий електроблюз в дусі ‘Delta Machine, потім кепкували із Ярослава, вокаліста гурту Maiak, порівнюючи того з Монатіком (не питайте мене, будь ласка, звідки вони дізнались про Монатіка), відмічаючи, разом з тим, сміливе аранжування і не менш сміливі танці… А тут вони вже протяжно сумували разом з Ігорем Сидоренком, який майстерно відтворював справжню олдскульно-душевну рокерську атмосферу під акустичну гітару, немов би усі вони разом сиділи на кухні о четвертій ранку та кожен вголос ділився своїми думками, поки Ігор ліниво бив по струнах…

Таким же глибоко філософським актом пізнання, інакше й не скажеш, стала “Dollar Days”, яку так зворушливо виконувала чарівна Julinoza. На хвилю змовкла трійця веселих пияк, ніби згадала про щось страшне, і навіть посмішки зникли з їх вуст… Але тут до залу ввірвався пан у жовтогарячому костюмі. Він підбіг до нас із відкритими обіймами і почав пояснювати, що запізнився на початок вечора, бо на західному узбережжі була отакенна-от хвиля, а ще він відкопав там потрясних хлопців, які прямо зараз влаштують таку вечірку, що всі вмить забудуть про сум – і вказав рукою на сцену, де один за одним з’явились музиканти гурту Latexfauna. «Дивіться, який у них класний музон!» – захоплено кричав цей чоловік, у якому всі вже упізнали Соул мена. – «Мені так сподобалось, що я подарував їм власні вірші!» «О, так, вони мені нравляться» – одними очима засміявся Зіггі. «Дійсно, мене в них всьо устраює» – по-змовницьки підморгнув містер Адлер, але Соул мен вже весело витанцьовував під серферські ритми…

І, здавалось, жовтогарячий костюм аж потьмянів, коли його власник почув, що це була остання композиція і він пропустив майже всю вечірку… Втім, його новоспечені друзі-серфери запевнили, що головне – мати дошку, а хвиля знайдеться, і жовтогарячий костюм знову засяяв. Тим часом Натан Адлер уже забрав додому свою донечку, Герцог викликав лімузин та стомленим поглядом проводив кастинг для свого почту, майор Том із фарбованою блондинкою в одній руці та ключами від Tesla Roadster в іншій підіймався на дах, а Зіггі, як зазвичай, десь загубився… І я зрозумів, що мені теж пора. На мить мені, правда, здалось, що серед натовпу стоїть і він – той, хто продавав світ. Я захотів потиснути йому руку, але він виявився простим білявим хлопцем у джинсах і кедах. Я винувато посміхнувся, а він у відповідь похлопав мене по плечу і доброзичливо сказав, щоб я не поспішав і просто був собою. А потім він зник у напрямку виходу. І я вирішив скористатись його порадою та прикладом.

Так що, Боуі, це була крута вечірка. Я радий, що ти покликав мене і сподіваюсь, що це не остання наша зустріч. До побачення і thank you, David Jones!

Від імені 400 глядачів, кількох тисяч читачів та мільйонів слухачів,

[O]
[O]@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsm8AYJ61

Aghiazma
Aghiazma@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmgacGHG

Alloise
Alloise@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmeBbW3g

Gapochka
Gapochka@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmgaeK1U

Idealism Addict
Idealism Addict@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsm8B3FmW

Igor Sydorenko
Igor Sydorenko@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHskxYH9Hh

Inaia
Inaia@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmcC6bYm

Julinoza
Julinoza@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsm8B6DHj

Junket
Junket@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmgajy3b

Latexfauna
Latexfauna@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHskuSmuh8

Maiak
Maiak@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHskxZvrf3

Me’leron
Me'leron@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmhjB5Cg

On The Wain
On The Wain@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmeC99rp

Postman
Postman@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmhjCyYx

Shadazz
Shadazz@Bowie Night | Atlas | 16.03.18
Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmeCaVVP

Текст: Анатолій Савчук
Фото: Яна Кириченко