Хардкор по-дорослому: Agnostic Front в Bel Etage

Ветерани хардкору Agnostiс Front увірвалися до української столиці вперше. Гурт святкує своє 35-річчя (35, Карл!) масштабним туром, який має на меті об’єднати шанувальників жанру з усього світу, і показати всім, де раки зимують, що таке справжній нью-йоркський хардкор.

Задовго до початку концерту біля дверей київського клубу Bel Etage утворилася довжелезна черга прихильників, які з нетерпінням очікували на своїх брутальних улюбленців. Тут можна було побачити і хлопців з ірокезами, серйозних татуйованих дядьків за 40, тендітних дівчат, а також звичайно одягнутих людей, у яких хардкор в душі, а зранку вони ходять на роботу в офіс. Охорона ретельно всіх перевіряла, адже анархія анархією, але дисципліну все ж ніхто не відміняв. Зала була переповнена. Схвильований натовп передчував, що цей вечір всі запам’ятають надовго.

Кремезні сек’юриті заступають на службу, світло згасає… І ось, лунають перші нотки інтро! Дійство затрималось на півгодини від оголошеного часу, проте хто ж зважає на таку дрібницю, якщо ти очікуєш на легендарний гурт із самісінького Нью-Йорка довгі роки. Одразу впізнаєш  “The Ecstacy of Gold“, головну тема кінофільму “Хороший, поганий, злий”.

За інтро слідує безкомпромісна “The Eliminator” із альбому ‘Cause for Alarm’ (1986). Роджер Мірет, вокаліст, одразу вирішує показати всім, хто сьогодні заправляє парадом, і вимагає від публіки сьоркл-піт! Натовп радий старатися – як бос скаже, так і буде! Тут же розпочався і стейдж-дайвінг, проти якого навіть суворий охоронець був безсилий. Чувак, це – хардкор-шоу, не заважай!

«Коли я говорю “Стрибайте!” – ви стрибаєте! Welcome to Hardcore Show!», – доброзичливо вітає публіку вокаліст. Це своя, ні на що не схожа, хардкорна доброзичливість. Тут же він зізнається прихильникам в коханні, тепло дякує за підтримку. Незрозуміло, чого в хардорщиків погана репутація – дуже милі хлопці.

Agnostic Front | Bel Etage | 21.11

Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsm9DbkCf

«В цьому житті легко мені нічого не дається, і я ніколи не буду прикидатися». Хіт “My Life, My Way” давно вже став справжнім гімном свободи, непокори і незалежності для панк і хардкор субкультури. В цей момент прихильники і група стали чимось єдиним, неподільним, справжнім. Так, тут агресія, жорстокість, злість, проте світ сам зробив нас такими, і єдине, що ми можемо – це не дати споживацькій, зомбованій культурі підробок і фейкових понтів поглинути себе.

«Fuck the police!» – лунає зі сцени. “Police Violence” з останнього альбому ‘The American Dream Died’ насичена справжнім анархічним супротивом системі. Ця пісня вивертає навиворіт американську мрію,

однією із ключових ілюзій якої є ілюзія безпеки, яку начебто підтримує поліція. Імениті хардкорщики ніколи не приховували свого ставлення до держави, і в цьому треку вони зачіпають тему перевертнів в погонах.

Про той слем, який вирував в залі, важко розповідати. Його треба було бачити! Напівоголені, розпалені хлопці влаштували справжнє м’ясо! На сцену постійно застрибували фанати, співали в мікрофон з вокалістом, штовхалися з охоронцями, бісились із гітаристами. Таке можливо тільки на хардкор шоу і ніде більше!

Сирий, жорсткий саунд, швидкий ритм, приспів, що чіпляє – це ностальгічна “Old New York”. Починаєш сумувати за цим містом, навіть якщо ти ніколи там не був. В цій пісні – ціла історія творчості Agnostic Front. Шкода, що в школі таке не вивчають.

По-справжньому особливим цей вечір став для прихильника (і водночас редактора порталу Moshpit), якого гурт запросив на сцену і привітав із Днем народження. Степан, ти – справжній щасливчик! Це було дуже тепло і по-сімейному. Ще один стереотип щодо хардкору був зруйнований.

Вислів «United we stand, divided we fall» давно став гаслом для прихильників гурту, а пісня “Gotta Go” з альбому ‘Something’s Gotta Give’ (1998) – культовою. Вся зала співала, слемилась, а гурт повністю віддавався публіці. Можна з впевненістю сказати, що нічого подібного в Києві, і, зокрема, в клубі Bel Etage ніколи не відбувалось.

Дика атмосфера концерту, здавалося, зараз розірве ці стіни і виллється на вулиці міста. Цього, на щастя, не відбулося, але кожен присутній перейнявся цим запалом свободи, хардкору, супротиву, вічної молодості і сили духу. Після такого вибухового шоу музиканти вийшли на біс, щоб вшанувати одних із засновників панку Ramones, і виконали культову веселу “Hey Ho Let’s Go!” Десятки фанатів заполонили сцену, щоб бути ближче до легенд, щоб разом відірватися під останню на сьогодні пісню. Після такого відриву, такої повної віддачі публіки гурт просто зобов’язаний повернутися до Києва, щоб знову запалити в серцях людей той вогонь старого доброго Нью-Йоркського хардкору.

Фото: Олексій Тишевський
Репортаж зроблений за підтримки Core Metal Shop.