In The Gear #1: Сергій Нестеренко (АННА)

Більшість гітаристів в пошуку свого власного звуку нерідко цікавляться тим, як своє звучання «приготували» їх улюблені виконавці. Не кажучи вже про те, що пошук цей часто може тривати вічність, адже смаки змінюються, а технології стрімко розвиваються і дають все більше можливостей для експериментів.

Сьогодні ми відкриваємо нову рубику «In the Gear», в якій Alex Sandor буде спілкуватись з гітаристами відомих українських та зарубіжних проектів з приводу їх гітар та обладнання, яке вони використовують. В ній наші герої розкриють таємниці своїх інструментів, розкажуть про гір, який вони обирають, та дадуть кілька порад щодо того, як не загубити себе у пошуках омріяного «саунду».

Нашим першим гостем буде Сергій Нестеренко з гурту АННА, також відомий своєю участю в Latur та кількох сольних проектах.

Привіт, Сергію! Отже, давай почнемо з гітари.

У мене є два інструменти, один є дублюючим, а інший – основним. Основний – це Gibson SG Menace, був куплений десь в 2004-у році в «Музторг». Це був новий інструмент, так само там куплена і SG-шка (друга гітара Сергія, Gibson SG – прим.). Гітара має дуже зручний гриф, оригінальні звукознімачі smoky coil (490R і 498T) – нічого не модифікувалось, абсолютно. Ця гітара лишилась в тій комплектації, в якій і була. На ній були записані всі пісні АННА, починаючи від “Карматрешу” і закінчуючи новими треками. Вона у мене вже, дай бог пам’яті, 14 років! І з кожним роком звучить все краще (сміється).


Сергій Нестеренко із Gibson SG Menace. Фото – Гера Суліков

Ясна річ! Добре, а які струни використовуєш?

Elixir. 12/52, здається.

Тобто ти граєш на пониженому?

Так, Drop C.

І постійно цей стрій? Тобто немає ніяких варіацій для різних пісень?

Так, воно не змінювалось. Раніше ще колись, за царя Гороха, це був Drop D, але зараз завжди Drop C. Це такий стабільний стрій, у якому в нас все.


Звукознімачі smoky coil

Добре. Давай тоді перейдемо до того, що йде після гітари.

Раніше це був педалборд. Юзався Vox Bulldog, був певний час DD-5, потім використовувався Ibanez CS9 Stereo Chorus. Було багато різних педалей, і навіть DOD Compressor Sustainer. Це був досить великий педалборд.

Але після того почали з’являтись процесори. Спочатку Line 6, різні класифікації, починаючи від X3 і закінчиючи POD’ом типу XT, але портативним. Проте переломним моментом стала поява можливості нормально віддавати емуляцію із процесора в кабінет і після того на мікрофон; це зіграло свою роль. А зараз я використовую Boss GT-1, тому що в першу чергу це економить місце (він досить компактний), а по-друге – я на студії відлаштовую потрібний мені пресет і безпосередьо використовую вже його, заводжу в return до будь-якого підсилювача і тоді віддаю на мікрофон. Таким чином я отримую найбільш правильний, збалансований звук. На кожному концерті за допомогою графічного еквалайзера калібрується сам сигнал, вирізаються непотрібні резонанси, якщо вони присутні в сигналі – і все, таким чином ми маємо потрібний звук. Все компактно, швидко і зручно.

Отже, на процесорі ти накручуєш преамп. А який саме?

Зараз у мене на процесорі стоїть емуляція 5150.

А окрім нього щось ще додаєш? Ділей, ревер?

В першу чергу перед самим підсилювачем (5150) йде Tubescreamer, без нього в принципі ніяк, оригінальна Ibanez-івська емуляція. І в основному тепові ділеї (tap tempo – прим.), на деяких місцях додається октавер, а на кліновому звуці йде Marshall з великою долею компресії, з довгою реверберацією і, знову ж таки, теповий ділей, тому що тепається під кожну пісню, щоб не возитись із кожним пресетом окремо.


Boss GT-1

Так, є сенс в цьому. Є ще якісь секрети? Може, на студії якісь девайси, які з собою не возиш, але які є частиною твого звуку?

Ну, на студії вже все складніше. Наприклад, останній сингл ми писали таким чином: брали Dual Rectifier і з нього знімали сигнал для того, щоб зробити таку собі «подушку», низький сигнал. Знімали через Sennheiser. А для контурного звуку ми використовували емуляцію на Kemper’і, ми брали Orange Rockerverb і працювали з ним. Таким чином ми гібридно виводили звук, який нам був потрібен. Раніше – наприклад, в сольних проектах, коли на студії сиділи без процесорів – зачепився за таку штуку, як Softube Metal Amp, його викристовував фактично в двох проектах. Це дає можливість, записуючи DI-сигнал, потім з ним робити все, що завгодно. Це дуже зручно.

Цікаво. А от якщо повернутись до Rectifier’а, там кабінет..?

А, це був повністю класичний цикл, все Mesa. Vintage 30 в кабінетах. Раніше можна було обходитися Kemper’ом, але ми помітили одну штуку: коли використовується живий кабінет, він дає більше динаміки. Тому це хороше рішення, якщо хочеш зробити звук більш об’ємним і таким чином зробити його реально більш «живим». Тому що кемперівська емуляція місцями (мені так здається) має вирівняну динаміку і тому виходить так, що вона дуже рівна. Хотілося на останніх піснях зробити більш рваний, більш «брудний» звук. Для цього і використовували живий кабінет. Безпосередньо для концертів у нас це момент оптимізації: якщо ти не маєш об’ємного туру, використовувати маленькі девайси – це дуже зручно. Останнім часом практика показує: що Space of Variations, що MegamasS використовують, наприклад, BIAS FX. Знову ж таки: просто планшет, і з нього вже можна керувати сигналом. Таким чином ти маєш готовий сигнал, з яким нічого не робиш. Бо попередній досвід показував, що коли у тебе є педалборд, то все ж таки мусиш з собою возити свою «голову», а це досить-таки об’ємне переміщення. А прокатний стафф інколи буває у неналежному стані.


Фото – Гера Суліков

Так, на жаль це правда. Ще таке питання, вже більше про дрібниці: медіатори, кабелі, чи є якісь вподобання, переваги?

Так, це звичайний Dunlop, по ходу. А про кабелі, то кабель має бути дорогим (сміється). Ну це основне.

А бездротову систему не використовуєш на концертах?

Зараз ні. Але треба цей момент підготувати. У нас є бездротовий рек, але зараз ми його ще не використовуємо.

І зі струнами треба бути обережним. Тому що, якщо ти береш занадто товстий калібр, то мусиш сидіти і практикуватися, щоб відчувати інструмент впевнено: товсті струни вимагають дуже чіткого звуковидобуття. Я помітив, що все ж таки середній калібр набагато зручніший при роботі. Наче все.

Так, схоже на те. Дуже дякую!

Титульне фото – Slippy Inc.