Krumkač – Honar i Kroŭ

Білоруська metal-сцена чомусь часто залишається поза увагою. В полі зору іноді з’являються такі гурти як Gods Tower aбо Znitch, трохи рідше Dymna Lotva або Litvintroll. Аби знати більше – треба шукати самостійно або сподіватись на випадок. В будь-якому разі результат може приємно здивувати.

Білоруська metal-сцена цікава і багатогранна. Чудовим прикладом є atmospheric/Kryvian black metal проект Krumkač – дует, до якого входять Erebor (музика і тексти) і Aliaksandr (вокал).  14 вересня 2018 року на лейблі Barbatos Productions (Росія) вийшов їхній дебютний альбом – ‘Honar i Kroŭ’. І це більше, ніж сильний дебют.

‘Honar i Kroŭ’ – дуже збалансований альбом. Загалом це pagan/black metal, у якому атмосферність і мелодійність вдало переплітаються із black-складовою. Треки – а їх у альбомі 5 – не одноманітні, вони легко врізаються в пам’ять, при слуханні не виникає враження, ніби кожен наступний трек такий самий, як і попередній, лише із зміненою лірикою. Ще однією хорошою рисою цього альбому є відсутність перевантаженості folk-складовою. Її вдосталь – вона створює атмосферу. І не більше, бо більше – це занадто. Folk-складова гармонійно доповнює загальний образ альбому. Те саме стосується епічності. Вона не є зайвою, а навпаки додає цьому альбому потужності і монолітності.

‘Honar i Kroŭ’ – це альбом, який викликає сильні емоції. Він починається із інструментального інтро, яке задає настрій – той, яким пронизаний увесь альбом. Слухаючи інтро, переносишся на поле бою – масивними потоками ллється дощ, вода стікає по шоломах, стікає по кольчугах, проникаючи до тіла, стікає по мечах і щитах. Насторожено іржуть коні, важко дихають товариші поруч, б’ючи в барабани. Зараз – мить перед боєм, який ось-ось розпочнеться. Що ти відчуваєш? Страх? Безвихідь? Розпач? Умиротворення? Поки ти відчуваєш хоча б щось – холодна вода стікає тілом і всотується в землю, перетворюючи поле бою на в’язке болото. Приблизно таким настроєм наповнює інтро. А потім закінчується інтро – потім починається бій. Ламаються списи і мечі, ламаються кості та черепи. Дві нестримні сили зіштовхуються під стягом війни.

Не дуже багато дебютних альбомів можуть викликати такі відчуття та образи. Не дарма було сказано, що це більше, ніж сильний дебют.

Наостанок варто додати, що Krumkač не хочеться з кимось порівнювати. Не хочеться також робити і якихось міжжанрових порівнянь. Хочеться слухати ще. І це важливо, бо означає те, що альбом не одноразовий.

‘Honar i Kroŭ’ – дуже хороший початок для хлопців із Krumkač. Мені залишається лише побажати їм продовжувати творити в тому ж руслі і ставати лише кращими.