Ne Obliviscaris -Urn


Будь ласка, зітріть мені пам’ять, я хочу почути це знову як вперше! Новий альбом Ne Obliviskaris ¬’Urn’ – це сучасна класика, це симфонія, це, мабуть, вершина творчості гурту!

Нехай не буде це образою для попередніх альбомів гурту, але більш мелодично насиченого і виваженого до деталей альбому у австралійських прогресивщиків ще не було. Тепер навіть важко уявити, як це можна перевершити!

Альбом відкриває композиція “Libera”, що складається з двох частин: “Saturnine Spheres” і “Ascent of Burning Moths” (instrumental). Описувати цей синтез агресивних металічних і гідних Верді класичних музичних елементів дуже важко, адже гармонія їх поєднання майже ідеальна. Чистий вокал такого ґатунку зазвичай викликає у мене певне роздратування, тим більше там, де він використовується одночасно з екстрим-вокалом, але в цьому альбомі він якось органічно сплівся з гроулом і звучить переконливо на всі 100%!

“Intra Venus” продовжує розкривати тему чистого вокалу, який все набирає потужності і починає змагатись з гроулом за місце в серцях слухачів. Дуже багато в цій пісні класичних музичних інструментів, що робить композицію відкритою для великої кількості трактувань: таке можна переслуховувати сотні разів і кожен раз відкривати щось нове.

Після перших трьох пісень я ще якось інстинктивно сумнівалась в тому, що альбом продовжить в тому ж дусі. І от наступна “Eyrie” – романтична, така лірична, легка… Аж до моменту, де вмикається бласт і гроул. Як власне цього і хотілось! Як тут вже не впевнитись в містичному везінні групи на вдалі музичні рішення?

Заголовна пісня альбому також має 2 частини, і перша з них – “And Within the Void We Are Breathless”. Така в’язка на початку, така похмура і стрімка надалі. Але чомусь найбільш часто до мене приходило слово “пружність”, коли я намагалась описати це звучання. Тріумф важкого саунду і мистецтва скрипальства!

Ну і завершальна друга частина – “As Embers Dance in Our Eyes”. Як багато я сказала про звучання, то що маю додати, якщо музика практично довершена, якщо мені нема до чого присікатись? Хіба скажу ще про вибуховість екстрим-вокалу, хоча тут слухати треба, пояснити на пальцях не вийде.

Додам ще, що скрипка звучить неперевершено, бас-гітара (о, як це рідко буває!) в самому соку. І так на всьому альбомі! Ну і лірика… Тут теж звісно лишається лиш вслуховуватись і вчитуватись. Ну от хоча б шматочок останньої композиції альбому:

“Together, forever… of all
Tomorrow, we dream no more
Our gods lay in quiescence
The end, true freedom
Baroque’n forms ‘neath mourningstars
Where the moon will wither
Here, we are of the sun
We become the earth”

Місцями проступають схожості з The Faceless, що загалом цілком закономірно, бо їхні жанри перетинаються. Є відчуття, що гурт взяв курс на зліт, чого їм і побажаємо, адже ‘Urn’ має всі шанси зайняти почесне місце серед прогресивних альбомів року!

‘Urn’ війшов на лейблі Season Of Mist

Англійска версія рецензії: Antichrist Metalzine