5-го квітня Sepultura вперше відвідала Львів, щоб зіграти концерт у клубі Malevich.
Наш львівський фотограф закарбував виступ легендарних бразильців на світлинах, проте менеджмент гурту постфактум скасував акредитацію та не дозволив їх публікувати.
«Вихід завжди є!» – не здалися ми. Та пропонуємо вашій увазі текстовий репортаж з концерту від Ростислава Кузика. А фото… Ми розкажемо, що на них зображено.
Це було не так давно – Sepultura виступала в Україні лише минулого року, в якості хедлайнера на ZaxidFest. Але, здається, для когось цього часу виявилось досить, аби призабути, чим є концерти Sepultura. Тому вони повернулись в Україну і вперше відвідали Львів – в рамках світового туру Machine Messiah Tour.
4
У залі тихо і темно. Бар сяє холодним білим світлом, на яке злітається кілька перших відвідувачів. Сцена стоїть в очікуванні гуртів, які ось-ось на неї вийдуть. Час від часу можна побачити силуети, що пробігають поміж апаратури, щось там налаштовують. Якщо довго вдивлятись у темряву, можна побачити невиразні тіні – це «ранні пташки», люди, які приходять першими, аби зайняти місця, які дозволять їм бути якомога ближче до них – до Sepultura, які вперше приїхали у Львів в рамках всесвітнього туру Mashine Messiah Tour. Десять хвилин до початку. У залі тихо і темно. До сцени потроху починають сходитись люди.
3
Фото 1914 нам, на щастя, публікувати не заборонили
Прислухавшись, проникнувши всередину їхньої музики, можна почути, як гуде земля, здіймаючись хвилями над головами солдатів; як рвуться тканини і ламаються кості, як стогне метал; можна почути крики тисяч людей і залпи тисяч гармат. Цей вечір розпочинається із виступу 1914. Більш, ніж гідний початок. Спостерігаючи за 1914, складається враження, що під час кожного виступу вони переносяться туди – на поля, поорані артилерією та всіяні зернами людських тіл. Зал по вінця повний червоним світлом, площа перед сценою – людьми, серед яких багато у мерчі 1914. Львів’яни впевнено і – як завжди – якісно відіграють лайв. Людей у мерчі 1914, звичайно, менше ніж людей у мерчі Sepultura. Здається, очікування зависло у повітрі.
2
…як і фото Minatox69
Більше фото 1914 і Minatox69 за посиланням: https://flic.kr/s/aHskRciQb8
В якийсь момент склалось враження, що до Minatox69 якась частина людей спочатку поставилась з певною недовірою. Таке трапляєтсья нерідко – гурт, який не користується широкою популярністю у певній країні, в яку приїжджає виступити на розігріві у відомого гурту, здається, має довести, що він заслуговує на увагу; він має першим подати руку у цьому знайомстві. Італійці старались розвіяти той незначний скепсис, який витав у залі. Маю сказати, що їм це більше, аніж вдалося. Через десять чи п’ятнадцять хвилин в залі крутився circle pit, сотні людей приєднались до дійства, яке творили Minatox69. Італійський aggressive metal сколихнув Львів. Гадаю, цього вечора у Minatox69, молодого і багатообіцяючого гурту, з’явилось – як мінімум – на кілька прихильників більше. Незважаючи на те, що Minatox69 виконуюють aggressive metal, мене дуже вразила щирість, з якою вони усім дякували – зі сцени і під нею, куди вони спустились після виступу. Хлопці з Minatox69 остаточно розігріли натовп, якому тепер потрібна була лише іскра, аби вибухнути.
1
Вибух триває кілька мілісекунд. Вибух – це мить. Але не цього разу.
У залі темно, але тиші немає – ми усі їх кличемо, усі чекаємо на них. І ось вони виходять – у темряві видно лише постаті, що вийшли на сцену. Тиші немає, бо зал гуде – він чудово знає їх, він нарешті дочекався на них.
0
Sepultura. Тут і зараз. Це стається миттєво – із колонок виривається перший звук, загоряється світло. Це іскра, з якої починається вогонь. Ми вибухаємо.
Півторагодинний сет був свого роду поглядом на історію гурту– все почалось із “The Curse”, яка вийшла 1985 року у рамках ‘Bestial Devastation’. Далі були композиції із наступних альбомів – від “Troops Of Doom” з альбому ‘Schizophrenia’ (1987); від “Against” з одноіменної платівки 1998 року і аж до останнього на сьогодні альбому – ‘Machine Messiah’ (2017). Звісно ж, кульмінація виступу – усіма знані та очікувані композиції “Ratamahatta” і “Roots Bloody Roots”.
Від першої і до останньої секунди виступу Sepultura, зал перетворився на єдиний організм, що пульсував енергією і рухався разом із коливаннями звукових хвиль, що лились на нього; ми усі були єдиним організмом, велике серце якого билось у слемі; тіло якого пропускало через себе увесь той драйв, усю потужність, енергію, силу – чим би це, врешті-решт, не було.
Вибух триває кілька мілісекунд. Вибух – це мить. Як правило, мова йде про те, скільки часу тривають наслідки вибуху, а не сам вибух. Але не цього разу. Вибух під назвою Sepultura тривав півтори години. Півтори години бразильці сколихували галицькі землі. Ось, про що говорять і ще не скоро перестануть. А що стосується наслідків – можемо говорити і про них. Річ лише у тому, що я не знаю, коли вони закінчаться, коли зникнуть. Sepultura не лише пройшлася власною історією, а також творила нову – своїм першим приїздом у Львів.
Що можна сказати наостанок? Львівські «Карпати» поповнились новим гравцем з Бразилії на ім’я Andreas Kisser – в другій половині виступу він вирішив змінити футболку і вийшов у футболці «Карпат». Львівські (і, гадаю, не лише львівські) фанати Sepultura наповнились емоціями, які залишаться з ними надовго.
Здається, це вже традиція: гурти, які відвідують наші фестивалі, невдовзі повертаються із сольними виступами. Хай так триває і надалі. А поки треба якось вгамовувати емоції, що переповнюють тіло і розум. І чекати нових концертів Sepultura, кожен виступ яких є вибухом, відлуння від якого ще довго звучатиме довкола нас.
Фото сапорту: Юрій Зимовін
