Zaxidfest 2019: три дні музичної свободи

Що ж, Zaxidfest 2019.

Для автора тексту це другий Захід. Щось змінилось за рік, щось лишається незмінним. Перші зміни, що кидаються в око – безкоштовні фестивальні шатли, що доставляли охочих до заповітного лісу – звісно, з умовою наявності квитка. Набагато зручніший, швидший і економічніший варіант за електрички, маршрутки і таксистів-бомбил, що так і чатували поруч.

Цього року одним із спонсорів став Monster Energy. І за його допомогою діяла ціла сцена – Monster Stage. Підтримка рок-музики – один з ключових напрямів комунікації бренду. А що може показати підтримку краще, ніж власна сцена на одному з найбільших фестивалів країни? Хедлайнер Monster StageLacuna Coil.  Це італійці, що грають грають готик-метал вже більше 20 років, але тільки нещодавно приєднався до сім’ї Monster Energy. І наживо вражають потужною енергетикою. Хоч зіграли вони всього 10 пісень з різних періодів творчості (одна з яких – кавер на легендарну “Enjoy The Silence”, сюрприз, який могли підспівувати навіть ті, кого затягли друзі на виступ), все одно фестивальники лишились задоволеними. Окрім цього, відданих фанів чекав сюрприз – артистам можна було особисто подякувати за музику на автограф-сесії в брендованій зоні за кілька годин до виступу гурту. Lacuna Coil радо спілкувалися з прихильниками та роздавали автографи.

Якщо вже говорити про хедлайнерів, то найбільший плюс фестивалю – це те, що під час останніх гуртів всі інші сцени (а їх всього три: Main Stage, Monster Stage i Love Stage) замовкають і не виникає питання, послухати улюблений бенд чи легенд світового масштабу.

Першого дня закривали Main Stage Apocalyptica. Так, звісно, це масштабний і крутий привоз, проте вони грали тільки кавери на Metallica. На суб’єктивну думку автора, на такому, по суті, відірваному від світу фестивалі, де завжди несеться драйв і повний відрив, який не можна повторити деінде, хедлайнер має бути кульмінацією всього фестивального дійства за день. А тут ми маємо гурт, якому більш личить виступати в сидячих залах по типу того ж Жовтневого палацу в Києві (до речі, там вони ж і будуть грати 5 листопада), куди люди приходять вдумливо слухати кожну ноту, щоб нічого не відволікало. Ну не в‘яжеться історія. Хоча, дивлячись на те, що організатори прямо кажуть, що орієнтуються на аудиторію постарше, можливо, такий хід має місце бути. 

Та на фестивалі було кому розносити всіх і вся – Noize MC виступає мало не на кожному Заході. І кожен раз доводить те, що потрібно звати його і наступного року. Душевний, щирий «дестрой» поруч з важливими соціальними темами. Ляпіс 98, які також далеко не новинка для пересічного фестивальника – і ті зібрали багацько людей на головній сцені. O.Torvald, що з усіх сил намагається повернути собі образ рокерів-бунтарів і влаштовує суто дівчачі кола слему, тим часом як Женя Галич катається верхи на сміттєвому баку по руках людей, а останні треки співає вже з вершини пультової. До речі, O.Torvald теж можна назвати резидентами Zaxidfest

1914 вже не вперше виступають на ZaxidFest. Не вперше на їхньому виступі багато відвідувачів – прихильників гурту, жанру чи важкої сцени фестивалю. Але багато – це трохи неправильно сказано: повно людей від сцени і до вежі техніків, від вежі до торгових наметів, що виходили поза межі Monster Stage. Іноді здається: все чули, все бачили. Але ні. Виступи 1914 завжди неповторні: починаючи від вигляду, манери виконання та (як же без неї) гвинтівки, і закінчуючи атмосферою безвиході, ніби ти сидиш у вологому окопі, заваленому трупами товаришів, і бачиш, як на тебе насуваються тонни сталі A7V. До того ж, цей виступ був особливим, оскільки на західних теренах вперше було презентовано останній на сьогодні альбом 1914 ‘The Blind Leading the Blind’.

«Темною конячкою» в лайн-апі були Crossfaith. Хто знав їх до цього – заздалегідь планував свій концертний графік так, щоб на них потрапити. Хто не знав артистів – основне враження після виступу було «вау, а так можна було?». Певне, саме вони отримали найбільше хвалебних відгуків на цьогорічному фестивалі. Їх по праву називають найгучнішим гуртом Японії. Раніше вони турили на розігрівах Slayer, Bring Me The Horizon, Enter Shikari (Київ застав це у 17 році), потроху обростали фан-базою і тепер самі можуть впевнено отримувати зручні «хедлайнерські» слоти на фестивалях. Виступ підтвердив, що японський металкор тримає планку, і в офіційному чаті Zaxidfest в Телеграмі японців просять повернути найчастіше. До речі, зараз мало не в кожного українського фестивалю є спільні чати, де люди знайомляться, діляться емоціями та враженнями. Та Захід використав це ще з метою прямої комунікації з організаторами – достатньо позначити когось з них, описати проблему, і вона оперативно вирішувалась. 

Cradle Of Filth не потребують особливого представлення.

Тут можна описувати, як усе відбувалось, і робити це по-різному: як виглядав Dani Filth та інші учасники гурту, їхній професіоналізм, синьо-зелене світло під час концерту, розповідати про те, як вони – учасники – виходили, як грали і так далі; а можна вдаватись до метафор та інших прийомів, описуючи усю велич цього виступу, неймовірний вокал Dani Filth, усю цю жахливу евфонію магічних звуків, що розлилась довколишніми лісами і серцями відвідувачів, додаючи темряви першим і другим. Але це жодним чином не передасть усього того, що переживаєш під час їхнього виступу. Там треба бути. Це треба почути і відчути. Cradle Of Filth – одна із перлин цьогорічного Zaxidfest; ще одна легенда світового рівня, яка виступила на цьому фестивалі.

…І так, вокал у Dani Filth справді неймовірний – під час живих виступів вкотре у цьому переконуєшся.

Все ж варто згадати найбільшу надію організаторів – Gogol Bordello, яких називають одним з найкращих гуртів наживо. Це перший за 9 років їх візит до України, звідки родом вокаліст гурту – Євгеній Гудзь. Хоч без традиційних, здається, для анонсів коментарів «а хто це?», «не рівень хедлайнера!» і т.д. не обійшлося (від цього потерпають, напевно, всі фести, що не везуть Rammstein чи Metallica), на думку автора це – найкращий хед для такого фестивалю. Вище писала, що на таких фестах хедлайнер має розносити все вщент. Що ми маємо? – циганське панк-весілля! Це, звісно, велике узагальнення, яким оперувала після виступу значна частина глядачів, намагаючись описати щойно побачене дійство, для гримучої суміші панку і етнічної музики (в тому числі і карпатських ромів, корені з яких є і у вокаліста). Все ж, як сказав Гудзь зі сцени, де б вони не виступали, вони завжди представлятимуть Україну. Харизматичний вокаліст, ексцентрична музика, драйв, атмосфера, яка несеться по всій Чарівній долині, люди, які теж несуться в краудсерфінгу, давно знайомі пісні – ну от що ще потрібно для завершення фесту? Звісно, окрім Курган і Агрегату, які традиційно закривали Monster Stage і продовжили хвилю неперервного драйву закликом «тусуйся!». 

Можна ще дуже довго детально описувати кожен гурт, але фест – в жодному разі не список гуртів. Особливо, якщо мова йде про Zaxidfest. Він однозначно виграє по локації – ліс, озера. Здається, дрібниця, але це дає небачену розкіш – спати не до того часу, доки намет нагріється так, що всередині неможливо знаходитись, а відсипатися досхочу. А фестивальне наметове – окреме джерело пригод, історій та спогадів, що потім грітимуть серденько холодними осінніми вечорами, варто лиш озирнутися навколо. Та і люди з усіх куточків країни, максимально відкриті до нових знайомств і в принципі до всього нового. Як завжди, можна обрати платне чи безкоштовне наметове (скільки б організатори не заперечували його наявність, воно не зникне). Вибравши перший варіант, маєш територію з охороною, в‘язку дрів, можливість ходити в душ безкоштовно, окремий фуд-корт і окрему сцену, де несеться музика мало не до ранку. Вибравши другий варіант, не маєш нічого цього, проте безкоштовно і жити можна. Тим більше, що душі і вбиральні є на території. Цього року, до того ж, активізувалися місцеві з жилкою підприємця – біля дороги всіх чекав фуд-корт із домашньої кухні за доволі привабливими цінами. 

Цього року фестиваль представив ще один проект, «Мистецький десант Zaxidfest». Подія за підтримки УКФ відбувалась на базі «Сонячна галявина», де колись проходив сам фестиваль. Вхід був відкритий для всіх. У програмі – музична сцена, хедлайнер якої – Віктор Павлик, майстер-класи з народних танців, стріт-арту, гри на музичних інструментах, кінопокази за підтримки «Molodiya festival». Єдиним недоліком стало те, що це банально далеко від території фестивалю, і програма відбувалась одночасно з фестивалем, тому не всім вдалось туди потрапити, та і, очевидно, це було спрямовано на локальну спільноту. 

В цілому, за словами організаторів і відвідувачів, це був точно один з найатмосферніших років фестивалю. І як завжди, хедлайнер, заради якого треба їхати – люди. Різні, дивовижні люди з різних куточків України і не тільки на кілька днів стають одним цілим. І з ними можна пережити все – будь це організаційні провтики, погана погода чи несмачне пиво на фуд-корті.

Здавалось би, що змусить музичних гурманів вирватись із комфортного Києва, де кожен тиждень бомбить анонсами артистів різної актуальності, жанру та ціни, та їхати до Чарівної долини на Львівщині? При тому, що більшість, якщо не всіх артистів з лайн-апу, можна послухати, не беручи відпусток, акуратно вписавши концерт між пунктами «офіс» і «дім»? Так от, відчувши на собі всі тонкощі фестивального життя, відповідь на питання «чому?» – свобода. Ти просто потрапляєш на три-чотири дні туди, де банально немає часу думати про дедлайни чи розбиратися в робочих справах. Ах так, ти ще й не можеш цього зробити через мобільний зв‘язок, який ну дууже нестабільний, особливо в наметовому. Тому не лишається нічого, окрім як бути собою – таким, яким ти дійсно хочеш. Хочеш – метайся по території в костюмі єдинорога, хочеш – пий з «ноги миру», яку носять по наметовому, хочеш – займай перший ряд з самого рання в очікуванні саме того, сакрального для тебе гурту. Хоча, як показує досвід людей, з фестивалю можна поїхати абсолютно задоволеним, навіть, по суті, не побувавши ні на одному артисті. Але все ж, краще хоч на одного та й сходити, недарма ж організатори везуть цікаві гурти 🙂

Повний фоторепортаж за посиланнями: День 1 | День 2 | День 3

Текст: Лєра Зданевич, Ростислав Кузик
Фото: Руслан Булгаков