Владислав «Munruthel» Редькін: я роблю довго, але якісно

20-го березня минулого року, у день Весняного Рівнодення, на світ з’явилась ‘Етносфера’, що стала другим альбомом у дискографії проекту КОЛО, а заодно, напевно, найбільш недооціненим релізом 2017-го року. Враховуючи, що з моменту презентації минув рівно рік, ми вирішили скористатись даним інфоприводом та зробити інтерв’ю з творцем проекту КОЛО, Владиславом Редькіним. І хоча, Пан Владислав заздалегідь нас попередив, аби питань було не надто багато, адже за нинішніх обставин у нього навіть на музику не вистачає часу, врешті інтерв’ю вийшло доволі об’ємним, змістовним, цікавим, та з цілою купою ексклюзивних подробиць.

Композитор, мультиінструменталіст, фотограф, оператор, режисер-постановник – особистість без перебільшення легендарна – Владислав Редькін, для широкого загалу меломанів, перш за все, відомий під псевдонімом Munruthel, у честь якого було названо однойменний dark ambient (dungeon synth) / symphonic black metal проект. Окрім того, Пан Владислав – колишній учасник оригінального складу культових Nokturnal Mortum, що приймав безпосередню участь у створенні таких беззаперечних шедеврів жанру pagan black як ‘Lunar Poetry’ та ‘Нехристь’. Ну, а кількість же гуртів та проектів найрізноманітніших музичних жанрів, у котрих він був так чи інакше задіяний є настільки великою, що список їх назв з найкоротшим описом зайняв би ледь не все місце, відведене під інтерв’ю.

Вітаю, Пане Владиславе! І одразу до питань, заради яких власне і було затіяно дане в’ю – питання по альбому ‘Етносфера’.

У порівнянні з дебютним альбомом КОЛО, матеріал котрого можна було позначити умовним тегом pagan world music, матеріал ‘Етносфери’ настільки різноманітний, що одну з композицій можна віднести до modern’ового folk rock’у, друга являє собою folk ambient, тоді як для позначення жанру третьої доведеться вигадувати якийсь вже зовсім химерний, умовний тег. Але, що найдивовижніше – попри все це, альбом звучить як цілісний, монолітний, завершений твір. Скажіть, як Вам вдалося досягти такої цілісності та завершеності?

Вітаю! Це насамперед пов’язано з тим, що альбом робився протягом 6 років. За цей час трохи змінювались мої музичні вподобання, мої знання щодо композиції та аранжування. Так, трек, що я зробив у 2006 році (Сніговій), який на той момент ще не мав такої енергійної рокової, навіть металевої кінцівки, дуже відрізнявся від треку 2016 року (Етносфера). Треба було усе це якось об’єднати в цілий музичний твір. Так усі треки було змінено на користь «однаковості». Але ж, звичайно, через ті ж самі причини ми маємо й стільки різних стилів в одному альбомі. Я завжди був прихильником експериментів. Це можна бачити також в проекті MUNRUTHEL. Це я поєднав ambient, оркестр як у sympho metal’і, скрім як у black metal’і та чисті вокали як у power metal’і.

Сильні тексти – одна з тих чеснот, котрою може похвалитись ‘Етносфера’. Як зазначено у буклеті, усі вони (окрім композицій “Не кажи”, текст котрої є народним, та композиції “Баюн”, що є Вашим спільним з М. Павловою) вийшли з-під пера Марисі Лещинської. Розкажіть, будь ласка, докладніше про дану поетесу, та чи плануєте Ви співпрацювати з нею у майбутньому?

Дякую за гарне запитання. Марися – дуже цікава людина! Ми, на великий жаль, не знайомі особисто. Віртуальне знайомство у соц.мережі. Але  так сталося, що ми почали дуже багато спілкуватись, знайшли багато спільного. Та й просто знайшли наше спілкування дуже приємним. Вже потім я дізнався, що Марися пише вірші, та прозу (що мене зовсім не здивувало, бо вона дуже ерудована дівчина). Я дізнався, що вона вже писала тексти для якихось гуртів. Так наша співпраця й набула сили. Просто зустрілися дві сильні цікаві особистості, кожна у своєму творчому океані, й зробили такий собі дует. В майбутньому, є така думка в мене, попрацювати разом над лірикою до нового альбому проекту MUNRUTHEL.

Звичайно, не могло бути і найменшого сумніву, що якась зі складових ‘Етносфери’ виявиться слабкою, але те, наскільки вдало підібрано відповідний тип вокалу до тексту та музичної основи – це щось неймовірне. Як відомо, на альбомі було задіяно аж три різні вокалістки та вокаліст, а на додачу ще й для дитячого хору знайшлось місце. Питання аналогічне до попереднього – розкажіть, будь ласка, докладніше про всіх них, та чи плануєте подальшу співпрацю?

Дякую за такий вислів. Співпраця буде 100%. Але буде це нове КОЛО, чи щось інше, я не знаю. До речі, я дуже імпульсивна людина. В мене немає планів на найближчі 10-20 років. Я намагаюся жити сьогодні, а не вчора чи завтра. З Юлею Шевель ми неодноразово працювали разом. Вона є вокалісткою гурту Свентояр та ще співає у чисто фольклорних колективах. Я вже тричі знімав їм відеокліпи, то ми добре знайомі. Вона дуже талановита та відкрита дівчина. З Мариною Бовт ми також знайомі вже з початку двадцять першого сторіччя. Вона завжди цікавилась народним вокалом, народним одягом та побутом. У 2006 році ми з нею записали пробну версію треку КОЛО. Але потім вирішили, що цей трек трохи слабкий. Не дуже цікаве аранжування. Тож потім я повністю переробив цей трек, і зараз ви знаєте його як “Земле Моя”. Його заспівала інша вокалістка, а Марина зробила переспів колискової “Баюн”. Трек “Земле Моя” був занадто важким як по музиці, так і по тексту для тендітного вокалу Марини. Треба було шукати іншу вокалістку, майже з оперним голосом. І вона сама знайшлась. Я знімав відео-версію шоу каверів на Rammstein. Вероніка Зав’явалова так заспівала там трек “Mutter”, що я одразу зрозумів, хто буде співати цей складний трек в КОЛО. Народну пісню про хлопця, який втонув, та його коня заспівав Віталій Ніколаєв. Це той самий вокаліст, який співає чисті вокали в MUNRUTHEL. Просто він вміє співати рок, джаз, реггі, а я дізнався, що він і народним може. Трохи вийшло схожим на стиль пана Олега Скрипки, але це ж непогано. А щодо дитячого хору, то це трохи просто моя мрія – спробувати записати щось спільно з дітьми. Марина Бовт на момент запису була керівником дитячої вокальної студії, був чудовий текст про весну. Тож ці моменти було реалізовано у пісні “В Обрії Снів”.

І, звичайно, хотілось б дізнатись такі ж подробиці про всіх музикантів, що допомагали Вам з ‘Етносферою’, включно з діджеями, чиї ремікси йдуть у якості приємного бонусу.

Колись, на початку своєї музичної кар’єри, я все робив сам. Це був такий виклик в першу чергу самому собі. В мене немає ніякої музичної освіти. І кожного разу я питав себе, чи зможу я сам зробити таку музику? Та не просто зробити «щось». А зробити так, щоб людям сподобалося. І я робив. Пробував різні стилі, різні музичні інструменти. В проекті MUNRUTHEL альбом ‘Ориянськиє Сказанья’ є цілком електронно-симфонічно-ембіентним. Окрім одного трека “Блеск Грозовых Мечей”, який було зроблено в стилі pagan metal. Я навіть усі партії гітар (включаючи гітарне соло) записав сам! Це було важливо. Коли я побачив потім на вулиці компанію хлопців, які пили пиво та співали на увесь двір цей мій трек, це був знак. Так світ побачив два наступних альбома, які були вже металом. Така цікава історія. Я вперше про це розповів.  Це такий трохи оффтоп був – як пояснення, чому я зараз намагаюся запросити до своїх альбомів багато різних музикантів. Це цікаво, кожен з них додає свою душу, своє бачення, а головне, я вже напрацювався на самоті. Й мені більше не потрібно щось собі доводити.

Флейтистка Анна Меркулова була ще в складі першого альбому КОЛО. Її звук флейти є чи не візитною карткою проекту. Тож питання щодо флейти та того, хто буде її грати не поставало взагалі. Ми декілька років працювали разом в гурті Thunderkraft, де вона грала на клавішних та керувала плейбеком з індустріальними шумами та партіями. З того ж самого гурту до проекту КОЛО приєднався ще один музикант – Олексій Гребенюк. Він заграв деякі найважчі гітари. Соло гітари зіграв Денис Топчий. Це гітарист гурту Royal Corvus, в якому ябтакож грав декілька років на ударних. Найбільш цікавий для мене інструментом була Бандура. Я багато чув цей інструмент, але ніколи не бачив на власні очі. А тут ще треба було якісно записати його. Дар’я Кривошапченко, яка грала на бандурі, на той момент не мала ще повні 18 років. Але вона вже тоді мала свою власну громадянську позицію щодо України в цілому, носила вишиванки, та була (і залишається) дуже вродливою, цікавою й талановитою дівчиною. До речі, це її магічні ноти інколи прикрашають записи популярного зараз гурту Burshtyn. І, так, це вона є Русалкою у відео до треку “Серце в Житах”.

Я намагався записати якомога більше живих інструментів. Хоча маю дуже велику кількість бібліотек семплів (що вже не рідкість, звичайно). Тобто багато перкусії я сам грав перед мікрофоном. А також вирішив придбати собі кавал (це такий духовий інструмент), щоб заграти гуцульські мелодії. Знав, що цей інструмент не дуже складний, тобто я зможу швидко навчитись та заграти. Але на ділі все виявилося дуже прикро – цей інструмент не можна було купити. Я декілька днів шукав його, і знайшов знаєте де? В Москві! Карпатський інструмент. Така от вам історія. З чарівних звуків цього інструменту починається альбом.

Ремікси для мене робили двоє музикантів. Олександр Жихарєв  грає клубну електронну музику, яка мені подобається. Він має власний цікавий космічний стиль та якість, завдяки якій він вже є відомим виконавцем в Європі. Я хочу йому дуже подякувати за ці космічні подорожі з моїх треків. Ремікс на трек “Сніговій” зробив мій друг, відомий музикант з Росії. Мені дуже подобається його творчість, але, на жаль, через політичну гру та загальний зріст українофобії в цій країні, він забажав залишитися «інкогніто». Я вважаю, що деякі люди, що уважно слухали цей ремікс, можуть самі впізнати стиль цього майстра музичних ландшафтів.

За декілька днів до презентації ‘Етносфери’ на YouTube було презентовано кліп на композицію “Серце в Житах”, режисером, оператором та монтажером котрого були Ви. І, якщо отримати естетичне задоволення від його аудіо-візуального наповненням зможе кожен меломан, із розумінням сюжету в людини, далекої від фольклору, можуть виникнути складнощі. По-перше, поясніть, будь ласка, про що оповідає його сюжет? Який зміст приховує грим, котрий ми, зокрема, можемо побачити на обличчях актрис та який символізм несуть в собі ті чи інші елементи в цілому? А по-друге, чи є ще якісь цікаві подробиці технічного характеру, крім тої, що даний кліп демонструє Ваші таланти поза музичною діяльністю?

Я професійно займаюся відеопродакшеном, і зробити музичне відео для себе було звичайною справою. Зйомки велися наприкінці літа, коли поля ще золотилися від жита. Того літа була просто аномальна спека. Ми спробували зняти один кадр під палючим сонцем та вже через хвилину зрозуміли, що це може скінчитися трагічно, бо камері, актрисі, гримеру та оператору одразу сталося зле. Ми знайшли дерево з величезною кроною й швидко сховалися в його тіні. Коли нам стало ліпше, я вирішив весь кліп зняти саме там. Далі діяв мій операторський досвід. Цікаві різноманітні ракурси – й ніхто не побачив, що приблизно 50% кліпу знято під тим самим деревом.

Щодо ідеї кліпу: Русалка в українській міфології є похмурою, хтонічною істотою Землі. Яка з’являється у полі та туманить голову. Іноді вбиває тих, хто її там зустрів. Цих істот називали ще полудницями, бо вони частіше з’являлись в полях саме в цей час. Тому жницям заборонялось працювати в обід. Я думаю, що саму небезпеку мало саме пекуче сонце влітку опівдні. Саме воно обпікало голову, а іноді і вбивало. Можливо, так з’явилися оповідання про польових Русалок. Та саме це ми усі відчули під час зйомок відео. Вважалося, якщо вкрасти одяг Русалки, коли вона купалась, то вона ставала звичайною людиною. А той, хто вдягне її одяг – сам стає містичною істотою. Саме це й відбулося у моєму кліпі. Жниця перетворилася в Русалку, а Русалка стала звичайною жінкою. Вона вночі повернулася додому. Але яка вона, та що очікує на тих, хто мирно спав у цій хаті – ми залишили за кадром. Кожен повинен був сам відповісти на ці запитання, як йому більше подобалось. Грим вокалістки був зроблений на кшалт українських ляльок-оберегів, яких називали Мотанками. Спеціальний грим Жниці та Русалки не мав якихось таємниць та прихованих символів. Слід доповнити, що цю гарну роботу з гримом зробила Юлія Гордієнко, яка сама ж і зіграла роль Жниці.

І на завершення декілька питань не по КОЛО.

Мабуть, не існує таких прихильників гурту Nokturnal Mortum, котрі були би не в курсі Вашого конфлікту з лідером Ноктюрналів та неймовірно приємної звістки, що цей конфлікт давно вже вичерпано, і Ви навіть встигли знову поспівпрацювати, яскравим прикладом чого став створений Вами для Мортумів концертний відеоряд та тизер їх альбому ‘Істина’. Враховуючи дані обставини, хотілось би задати питання, яке, я впевнений, цікавить багатьох прихильників Мортумів – скажіть, будь ласка, чи є така чисто теоретична можливість, що Ви ще хоч раз зійдете на сцену разом із Nokturnal Mortum, наприклад, на якомусь ювілейному концерті?   

Так, я робив вже відеороботи для цього гурту й надалі буду. Є ще одна, музична на цей раз, новина. Буде ремейк старого альбому Nokturnal Mortum ‘Twilightfall’, що побачив світ у 1995 році. Робота над ним вже іде. Та лідер гурту Varggoth особисто попросив мене перезаписати усі партії ударних, що я із задоволенням зробив. Це було, як він сам сказав, більше автентично. Чи зіграю я колись на концерті разом із гуртом? Це важке запитання. Я не граю більше на ударних. Не граю вже шість років. Зовсім. Навіть продав весь свій стафф драммера: тарілки, снейр, педалі, стійки. Залишився тільки пед для тренінгів та декілька пар палок. Тож щоб заграти на концерті, мені треба буде як мінімум знову почати грати.

Питання, що цікавить всіх прихильників Вашого проекту MUNRUTHEL – чи варто очікувати новий альбом? І якщо так, то чи є вже якісь готові напрацювання до нього?   

Очікувати варто, він точно буде. І якби не важка праця над закінченням та пост-продакшеном проекту КОЛО, він би вийшов раніше. Напрацювання теж є. Мені здається, найважливіше в цьому не напрацювання, а бажання робити музику. Воно в мене є, і це гарно. Новий альбом буде мати назву ‘Мед Землі’. Він буде українською мовою. Я знаю, що дехто скаже, ну от, теж став бандерівцем, це зараз модно в Україні. Але я прийняв таке рішення ще у 2011 році. Задовго до війни та Майдану. Треки “Карпатський Щит” та “Горнило Війни” є тому доказами. Тож чекайте.

Як відомо, Ваші музичні смаки доволі широкі, і електронна музика має для Вас не менше значення ніж народна та металічна. Назвіть, будь ласка, Ваших улюблених виконавців електронної музики? І суміжне питання – з яких з них Ви би порадили почати ознайомлення середньостатистичного металіста для розширення музичного кругозору?  

Так, я завжди слухав електронну музику. Зараз для мене й зовсім немає стилів та рамок. Я просто люблю гарно зроблену музику. Це може бути навіть попса. У дитинстві я захоплювався музикою Jean-Michel Jarre, Space та навіть Zodiac. Потім це був Vangelis, та Andreas Vollenweider. Мав рідкісну платівку якогось словенського дядьки з написом Miha Kralj‘Andromeda’.  Цікавий космічний тріп 80-х. Потім дуже велике враження (особливо на творчість в КОЛО) на мене справили Enigma та Deep Forest. Якщо цікаво дізнатись, хто з сучасних виконавців мені подобається, то це українські The Hardkiss, це Hurts, уважно слідкую за творчістю André Tanneberger’а, відомого як ATB.

Насамкінець, я хотів би Вам подякувати за те, що попри Вашу завантаженість, Ви все ж таки погодились на інтерв’ю! А зараз – пару слів до наших читачів та Ваших фанів…

Я хотів би подякувати усім прихильникам моєї творчості за вашу любов до моєї музики, до всього того, що я роблю. На жаль, я дуже рідко можу порадувати вас новими альбомами. Але у всьому треба шукати щось гарне. Я роблю довго, але якісно.

Зараз настав такий час, коли більшість вже й не знають, що таке музичні диски, та що музику можна придбати у магазині, а не послухати в інтернеті. Зараз такі студійні проекти, як мої, не мають грошей з того, що вони роблять. Тож знайте, що я продовжую робити музику виключно для того, щоб вам було приємно!

Дякую вам за підтримку.

Інтерв’ю підготував Єгор Музавський

Фото: Ольга Ляшенко