Любителю важкої музики зі стажем часто буває досить лише поглянути на обкладинку альбому, щоб зрозуміти, яка музика його чекає. Не менше інформації дає і назва країни-виробника: британці намагатимуться дотримуватись жанрових ознак, американці – навпаки, змішувати докупи якомога більше нюансів, німці порадують жорсткими рифами і чітким ритмом, скандинави передаватимуть атмосферу суворої півночі, японці шокуватимуть батогами і тентаклями. До честі ж італійців, попри те, що вони не вважаються «металічною» нацією, варто зазначити, що їм вдалось створити свою особливу національну фішку, яка полягає в особливій мелодійності їх музики незалежно від жанру, в якому створена та чи інша робота. Саме таке передчуття сформувалось у мене, коли я отримав до рук четвертий альбом італійського гурту Warmblood із загрозливою назвою ‘Putrefaction Emphasis’ і не менш загрозливою обкладинкою.
Відкриває платівку intro, яке, заради того, щоб вирізнити його серед сотень інших intro, називається “Intro (A Prayer)”. Звучать кроки, поскрипують половиці, починає працювати музична шкатулка (надзвичайно моторошно… Цікаво, хтось коли-небудь взагалі чув музичні шкатулки, які не звучали б моторошно?), дитячий голос зачитує ту саму молитву. Атмосферно. Відчутно, що трек сюди поставили не просто для того, щоб зайняти більше місця. Однозначно не найгірше Intro з тих, що доводилось чути.
Під час другої композиції, “Thousand Dead Eyes”, в голові слухача вже більш-менш формується візуальний образ музикантів: ось брутальний бородатий вокаліст; поруч із ним – пара гітаристів: перший – фанат дезняка і автор убивчих рифів, другий – гордість місцевої консерваторії, володар гамми і арпеджіо, юнак із палаючим поглядом і довгим пухнастим волоссям, вимитим шампунем за 40 гривень; десь там в сторонці, за колонкою, стоїть бас-гітарист; барабанщик існує у формі кулястого монстра, що складається із хаєра та двох паличок, які носяться між рядами тарілок і барабанів.
Знайомство із складом гурту та його біографією, як водиться, одні здогадки підтверджує, інші – спростовує. Giancarlo Carpa об’єднує в собі могутні іпостасі вокаліста і першого гітариста, Davide Mazzoletti є тим самим гітарним віртуозом, штатного бас-гітариста в колективі немає, його замінює Graziano Demurtas. Найбільшим же сюрпризом є позиція барабанщика, яку займає… Elena Carnavali! Звісно, це не настільки шокуюче, аніж коли б вона займала місце біля мікрофону, навіюючи жах усіма цими риками, гиками, криками, вересками, завиваннями, розриваннями і т.д., але слухач, безперечно, погодиться, що її майстерність відбивання жорстких ритмів, переходів і збивок викликає не менше захоплення.
Третя композиція, “Unending Agony of Putrefaction” розпочинається зі смачного трешевого рифу, який не загубився б навіть на останньому альбомі Metallica. Взагалі, попри заявлений death metal, гурт демонструє надзвичайно широкий музичний світогляд, наповнюючи свою музику різноманітними відсилками та алюзіями на світову важку музику. Так вийшло і з даною композицією: двохвилинні роздуми про те, який із наступних відрізків пісні вписався би до спадщини легенд треш-металу, з диким ентузіазмом перериває Graziano Demurtas, голову якого під час анонсованого зомбі-апокаліпсису захопив вірус H1Flee1, після чого він обрушив на голови слухачів абсолютно неочікуваний фанковий риф! Оговтавшись від нього, можна прослідкувати реверанс у сторону джаз-металічної традиції гурту Atheist, але, попри те, що цей фрагмент під кодовою назвою Rage Against the Metallica триває майже дві хвилини, посидіти і подумати над ним у слухача навряд-чи вийде: по-перше, треба повідшкрябувати від стін залишки мозку, по-друге, наступним треком іде справжній чистий армагеддон під назвою “Bloody Resurrection”, в якому зі скаженим натиском у бій кидається фронтмен колективу. Якщо до цього моменту існували лише підозри, що Giancarlo Carpa – одержимий, то тепер здається, що демон у його душі далеко не самотній, стільки спектрів екстремального вокалу продемонстровано для нас у цьому трекові, який, напевно, найбільше відповідає означенню death metal.
Ось трек підходить до кінця, слухач вже починає перетворювати свою хрущовку на штаб-квартиру для тих, хто вижив, але тут колектив готує для нього черговий сюжетний поворот, який шокує навіть більше, ніж фанковий голокост із трека №3: гітарист гурту Davide Mazzoletti сходить з хмари, неначе Ісус Христос, і починає виганяти демонів зі свого колеги божественними трелями, що виливаються в інструментальну композицію “The Prophecy”, яка є першою частиною триптиху “Cloister Of The Dead” – кульмінаційного моменту платівки, та продовжується треками ”The Bereavement” і ”The Covenant Sinister”, наповнених відсилками і пасхалками не менше, ніж друга частина «Вартових галактики». В цьому 11-хвилинному мелодет-опусі найсильніше розкривається посил колективу і зміст його назви: Warmblood – це узагальнена назва напівкровних порід коней. Таким чином, і наш колектив є спадкоємцем європейського дезняку, американського трешу, неокласичного металу й італійської мелодичності, гармонійно поєднуючи ці елементи у своїй творчості.
Окрім численних музичних впливів, платівка виділяється значною кінематографічністю: восьмий трек, ‘’Return to Dunwich”, відкривається емоційною промовою, в якій жінка говорить італійською, через що зрозуміти, про що йдеться, можливим не видається, втім, після цього спічу слухача не покидатиме відчуття, що на його голову було накликано смертельне прокляття. Не менш багатим вступом оздоблений і останній трек, “Supremacy Through The Carnage”, який і влаштовує фінальну треш-дезову різню для слухачів.
Після прослуховування ‘Putrefaction Emphasis’, який, нагадаю, є четвертим у дискографії колективу, в мене виникла непідробна цікавість до їх творчості. З цією метою я вирушив на Ласт і вже вкотре пережив страшний удар: на сайті аудиторія Warmblood налічує всього 215 слухачів. Це відкриття вразило мене, адже музика гурту, їх подача та кропітка робота виділяються надзвичайно високим рівнем і якістю виконання. З одного боку, такий стан речей – дуже несправедливий, але з іншого… Хіба не в цьому є вся краса і велич андеграундної музики, коли серед низів і у найнеочікуваніших місцях можна знайти справжні діаманти?
‘Putrefaction Emphasis’ вийде 24-го листопада на The Spew Records.
Англійска версія рецензиї: Antichrist Metalzine
