Іделогонічний посил високого духу, загорнутий у музичну обгортку.
Якщо сьогодні пройтися вулицями європейських країн і запитати у місцевих мешканців, що їм відомо про Україну, про її історію, про визначних українців – як ви гадаєте, якою буде їхня відповідь?
Звичайно ж, більшість відповість «війна з Росією» та «Чорнобиль» – якщо вони взагалі хоч щось чули про Україну. Трохи менша частина «Майдан», а вже зовсім мала частина відповість «Шевченко» (і скоріш за все – Андрій). Та, можливо, хтось відповість «доба козацтва» – і на тому майже все.
Але якщо ви перепитаєте: а що вам відомо про українську музику? І, не дочекавшись відповіді, зробите уточнююче питання: чи чули ви про успіх Джамали на Євробаченні? Окрім очікуваної відповіді: «О, так! Джамала – це круто!» чи: «Це та співачка, котра співала про боротьбу та свободу? Так, я дивився Євробачення, і щось таке пригадую…», на вас ще чекають несподіванки у вигляді, приблизно, наступної відповіді: «Jamala? А хто це? Це назва нового українського black metal гурту? Я думав, що знаю про всі ваші колективи: Drudkh, Hate Forest, Nokturnal Mortum, Kroda, Astrofaes, Khors…»
І саме в цей момент вам має стати ніяково та образливо водночас від того факту, що деякі європейці знають українську музику краще, ніж більшість наших співвітчизників. Адже це лише у Норвегії керівництво країни прирівняло black metal до статусу культурного надбання, а міністерство культури Латвії спонсорує фолкові альбоми гурту Skyforger.
До чого така прелюдія, можуть запитати декотрі із вас. А інші вже давно здогадалися: до того, що вже давно настав час, аби виправити таку несправедливість як необізнаність вітчизняних слухачів у своїй власній українській музиці. Тож сьогодні моя розповідь – про найповажніший і найшанованіший харківський гурт. Мова піде про Nokturnal Mortum, а саме – їх роботу ‘The Spirit Never Dies’.
Отже, безпосередньо до матеріалу. Перш за все, необхідно зазначити, що дана платівка – це спліт з легендарним польським гуртом Graveland. І тому за логікою потрібно було би почати рецензування гуртів саме у тому порядку, в якому вони були розміщені на платівці. Тобто спочатку поговорити про Nokturnal Mortum, а вже потім – про Graveland. Але оскільки, прямо та відверто кажучи, попри всю свою легендарність і спадщину Graveland ніколи не могли похизуватися сміливим підходом до власної творчості, то саме вони будуть першими.
Отже, Graveland. Насправді, пан Rob Darken (засновник і до нещодавнього часу єдиний учасник гурту) з усіх сил намагався прогресувати (яскравіші аранжування, фолкова підкладка тощо), але в результаті та по суті маємо той самий стандартний та прогнозований Graveland, котрий, напевно, ніколи не зможе вибратися із власноруч змайстрованої пастки під назвою «pagan/viking black metal». Власне, більше і додати нема чого.
І от, нарешті, Nokturnal Mortum. «Мортумівська» частина спліту починається із dungeon synth композиції “Нескореним”, котра в свою чергу починається із вже давно традиційного для «Ноктурналів» бойового заклику трембіт, який перемежовується із батальними звуками. Далі композиція плавно і поступово набирає обертів, як це і має личити відмінному першокласному dungeon synth (або, якщо хочете – ambient), і одразу по своєму закінченню так само плавно перетікає у наступну композицію.
Важливо взяти до уваги, що це – повноцінна композиція, котра хоч і є своєрідним «інтро», але – як і абсолютно всі подібні композиції «Мортумів» – завершений і повноцінний твір. Котрий ні в якому випадку не можна пропускати повз свої вуха, як це люблять робити «металісти-меломани», звиклі вважати, що інтро – це зайвий непотріб, який за їхніми словами створений лише для того, аби розтягнути загальний час звучання альбому. Що ж, у випадку з іншими гуртами вони, можливо, мають рацію, але тільки не з «Ноктурналами».
Nokturnal Mortum – це саме той гурт, де потрібно слухати все, що музиканти хотіли донести до слухача.
Кожен звук, кожне слово, кожну ледь вловиму інтонацію музичного полотна – їх епічних батальних картин.
Бо коли ви, завітавши до картинної галереї, роздивляєтесь масштабні полотна справжніх майстрів своєї справи – ви ж не кажете щось на зразок: «Цей кінь тут зайвий, а у цього лицаря зайві обладунки! А це що таке? Фортеця? Ааа, зрозуміло… Цей художник домалював її, аби на полотні залишилося менше місця – і, відповідно, йому залишилося би менше працювати над дійсно важливими деталями…».
Сподіваюсь, ви не будете сперечатися з приводу абсурдності таких заяв? Те ж саме із «Мортумами». Їх пісні неможливо сприймати поодинці – це єдина монументальна споруда. Споруда із цегли, каміння та граніту. Споруда, у котрій кожен шматочок музичного матеріалу – це або фундамент, або опора. І, відповідно, кожна цеглинка музичної споруди так само важлива, як і у споруді реальній.
І ось ми вже дійшли до другої композиції. Композиції, котра (як я зазначав раніше) плавно перетікає із першої, розпочинаючись зі звуків пострілів різнокаліберної зброї. Композиції, коли лише з однієї назви нам стає зрозуміло, про що буде оповідь. Про російську інтервенцію на Схід нашої Неньки. Композиції під назвою “Східній Злам”. Композиції, яка обов’язково мала з’явитись. Адже кому як не людям, які були патріотами ще до того, як це стало мейнстримом, оповідати про такі речі?
Що стосується саме музичної складової, то це (як це завжди було з «Мортумами») – експерименти. Багато хто із «металістів-меломанів» каже: «Nokturnal Mortum вже не ті. А ось раніше…» Любі друзі, ви абсолютно неправі. Справа в тому, що «Мортуми» завжди були експериментаторами. От скажіть мені, будь ласка, що спільного (крім великого рівня якості матеріалу) у культових альбомів ‘Lunar Poetry’ та ‘Нехристь’? Правильно – зовсім нічого! Адже це повністю протилежні – як за музикою, так і за змістом – експериментальні і, не побоюсь цього слова, новаторські твори сучасного мистецтва. І саме Українського, а не шароварного.
На цьому пропоную завершити опис музичної комплектуючої композиції, адже Nokturnal Mortum – це дещо набагато більше, ніж просто музика. Це – чіткий ідеологічний посил Високого Духу, загорнутий у музичну обгортку. А у яку саме – це вже не так важливо. Важливо, що будь-яка музична обгортка у виконанні «Мортумів» – це завжди, на всі сто відсотків якісний музичний матеріал. “Східній Злам” – це повна відповідність музичної компоненти із текстовою складовою. Тобто композиція повністю розкриває увесь спектр людських емоцій, які можливо відчути, перебуваючи безпосередньо на території «театру бойових дій»: від гніву і люті до розпачу і відчаю.
Також абсолютно незайвим буде відзначити найяскравіший момент композиції, котрий акцентує увагу на тому факті, що війна – не іграшки в «пейнтбол». Війна – це завжди смерть, біль і людські трагедії. Момент, що проймає до кісток. Це – крик розпачу, який належить жінці. Жінці, яка проклинає окупантів і не розуміє: «За що? За які такі гріхи?» на Нашу Землю прийшли вбивці, кати, ґвалтівники та загарбники. Жінці, яка швидше за все є своєрідним архетипом понівеченої Батьківщини. Чи варто казати, що після прослуховування цієї композиції ще довго буде відчуватися своєрідний післясмак, який можуть викликати лише ті твори, автори котрих вірять в усе те, що намагаються донести своїм слухачам.
І ось, фінальна композиція – “B Кайданах Часу”. Композиція, глибока і філософська лірикою, потужна – музикою, як це і належить «Ноктурналам». Ця композиція (втім, як і все, що виходить з-під ковадла Nokturnal Mortum) – це саме той випадок, коли потрібно слухати, а не читати чиїсь недолугі думки в Інтернеті.
Перефразовуючи слова червоного ката Леніна: «Слухати, слухати і ще раз слухати». Власне, цим все сказано.
Підсумки
Спочатку коротко про Graveland. Якщо ви почули цю назву вперше – ознайомтеся із записом самостійно і зробіть висновки. Якщо сподобається – є сенс ознайомитись із усією творчістю гурту. Якщо ні – то не варто навіть робити спробу слухати усі попередні творіння колективу, адже пісні, котрі представлені на спліті – це найцікавіший і найнестандартніший запис із усієї дискографії Graveland.
Nokturnal Mortum. Як я вже згадував вище, це дещо набагато більше, ніж просто музика. Це не той гурт, під музику якого можна, нажершись дешевого пійла, трясти жирними немитими патлами і «кидати козу». Також по відношенню до Nokturnal Mortum неправильно і неграмотно застосовувати такі «обриганівські» поняття, як «жирная басуха», «музло качаєт», «крутой запіл», і т.д.. Якщо ви розмірковуєте такими категоріями, то Nokturnal Mortum – це однозначно не той гурт, який вам потрібно слухати.
Бо якщо ви є той самий «стереотипний» металіст – слухайте краще “Арію”. Але якщо ви – розумна освічена людина та спроможні сприймати музику такою, якою її задумали творці (незважаючи на вузьколобі розподіли по жанрам і тегам), якщо ви маєте чітку громадянську позицію та спроможні сприймати серйозні важливі злободенні теми, котрі закладені у першокласну музичну основу… Ось саме тоді Nokturnal Mortum – це саме те, що вам потрібно.
Рецензія була опублікована на попередній версії сайту Daily Metal 6-го жовтня 2016
