Khors – Де Слово Набуває Вічності

Що ж, ось і ми. Незважаючи на цей стриманий, підступний хаос, пов’язаний з пандемією, здається, що ніщо не зупиняє українську black metal сцену, і приємно бачити, що у сучасному світі не все розвалюється. Я маю на увазі, майже не все. Лише з початку цього року ми отримали перший реліз від Goatreich (але здається, що це було ціле століття тому, коли світ ще був вільним), потім – могутній Burshtyn і, нарешті, багатообіцяючий новий альбом від Khors, ‘Де Слово Набуває Вічності’.

English version of the review: The Moshville Times

У червні ми взяли інтерв’ю у барабанщика гурту Khaoth’а, щоб дізнатися, що можна очікувати від релізу, і отримали відповідь, що він буде «синтезом між ‘Return To Abandoned’ і ‘Night Falls…’ в плані побудови композицій і атмосфери».

Перше, що я помітила – це те, що вони справді взяли вишуканість написання і стилю з обкладинки ‘Night Falls…’, і що “The Fog (…and Grief Still Moans)” отримає продовження із “The Mist (Let This Fog Devour a Snow)” у трек-листі.

Відповідно, цей альбом відрізняється від того, що було зроблено на їх останньому релізі – EP ‘Beyond the Bestial’, і тому не має з ним прямого зв’язку. Але все ж такі порівняння хочеться робити, особливо тоді, коли різниця між впливами є безсумнівною. На минулому релізі однойменна з назвою альбому пісня моментально захопила мене – з першої ж секунди, коли я вперше її почула.

Чомусь я особливо відчула зміну ритмів, які в цілому на ‘Де Слово…’ звучать у більш високому темпі та мають різкіші тони тут і там. Відкриваюча “Голод” (“Starvation”) втілює у собі всі ці зміни. Неспокійна, але в певному сенсі жвава. Цей вплив триматиметься протягом усього альбому, але наступні треки розкажуть мені більше.

Вони виявляють позитивну гнучкість у своїх тонах та прогресіях. “Щастям забуті” (“Blissforsaken”) для мене є однією з їх найкращих і завершених композицій на цьому альбомі, і якнайбільш репрезентативною для нового розділу творчості Khors, тоді як “Кришталі осінні” (“Crystals of the Fall”), більш орієнтована на клавішні, привносить бажаний надихаючий поштовх. Це продовжує і “Море моєї душі” (“The Sea of My Soul”) в дещо меланхолійний манері, з більш драматичним та різноманітним підходом із партіями чистого вокалу, що робить її однією з моїх найулюбленіших пісень Khors подібно до “For the Last Time” із ‘Night Falls…’.

Отже, ‘Де Слово…’ починається насправді добре, і ми лише на середині його шляху.

Тепер розпочинається частина, яка, за моїми відчуттями, найбільш відповідає тому, що казав Khaoth. Наступні треки пожвавлені рисами попередніх альбомів, такими як коротке повернення їх самобутньої енергії на “Почне життя своє минуле жати” (“…And Life Shall Harvest One’s Past”). Окрім цього моменту, це почуття є досить стриманим, і його не завжди легко визначити точно.

Найкращим прикладом цього є “Туман” (“The Mist (Let This Fog Devour a Snow)”), яка б за назвою могла служити продовженням “The Fog (…And Grief Still Moans)”. Кожна окрема її риса звучала по-справжньому знайомою для мене, особливо в останній частині. Це гарне поєднання як старого, так і нового творчого здобутку гурту.

Фінальна пісня дала мені можливість побачити ще одну подібність: загальний прогрес пісень у альбомі. Так само, як на ‘Beyond the Bestial’, найновіші треки йдуть першими, потім – ті, що були натхненні більш ранніми роботами, і останньою – унікальна пісня, спокійніша у порівнянні з рештою композицій релізу, яка тут також отримала своє відео.

Кілька місяців тому вони розкрили своє бачення та конкретні елементи концепції релізу, присвяченої подіям часів Розстріляного Відродження, які відбувалися в їх рідному місті Харкові. “Під гострим часу лезом” (“Beneath the Keen Edge of Time”) стала в цьому плані найбільш промовистою піснею. Атмосфера та розумна еволюція всього релізу, сповнившись контекстом, набули особливого значення. І я сподіваюся, що завдяки буклету мені вдасться натрапити на більше подібних відкриттів.

‘Де Слово Набуває Вічності’ вийде 15-го вересня на лейблі Ashen Dominion.