Motanka у Харкові: репортаж від ДядьКості

Пишу маленькими літерами під ковдрою, щоб ніхто не побачив і не почув, бо я був на концерті поп-металу… і мені сподобалось. У залі знайомих не було: мені здалось, що я знаходжусь у кав’ярні Sweeter серед чисельних «лісорубів» з бородами, у клітчатих сорочках і з рюкзаками за спинами, але замість того, щоб зосередитись на екранах MacBook, вони уважно слухали і навіть намагались створити штовханину за манерою мошу, коли зі сцени починав звучати драйв з арсеналу альтернативного металу.

В Харків завітав гурт Motanka. Вперше я почув їх з екрана смартфона мого друга, який записав їх виступ з якогось фесту. Це було як в старому анекдоті про «сам на концерті не був, але кум мені наспівав… дуже не сподобалось». Тоді здавалось, що мода на «українське» стає занадто банальною, а цимбали – обов’язковим інструментом на нашій метал-сцені.

Але все змінив перший офіційний кліп “Verba”. Попсовість нікуди не зникла, але стало приємно, що на теренах масової культури може проростати не тільки «тополя», але і «верба». Це дійсно радує, бо якщо лави андеграунду поповнюються молодими бійцями, то серед кандидатів на Євробачення або крісел тренерів на «Голосі Країни» – повний швах. Щодо останнього конкурсу, то тут помітна та прірва між нами і сучасним музичним бізнесом: у Польщі, наприклад, у кріслі тренера сидить і Adam “Nergal” Darski.

Я не випадково згадав Європу: все, що зроблено з брендом «Motanka», має відзнаку «фірмово». Є з часів «совка» такий термін, що має ознаку якості – перш за все, продюсерської роботи. Якісно все: логотип, особистий знак, орнаменти, одяг, мерч, сценічна подача, звучання і… навіть музика. Не впадаючи у «шароварщину», вони створюють музику, що безумовно розпізнається як українська, але головне – є цілком оригінальною, і можна з перших звуків вгадати: це – Motanka.

Motanka | Kharkiv | 29.11.2019

Посилання на альбом: https://flic.kr/s/aHsmJPFZKm

Якесь поєднання монотонної психоделічної гри, триголосого народного співу і скріму на досить високих тонах, драйвові вставки модної альтернативи, якісь складні «закидони» модерн-металу та багато чого, що кинули у цей салатник з заправкою українського фолку. Хитаючи зал від рифів, що дійсно «качають», до камерної елетроніки, що зачаровує наче магічне чаклунство, вони утримують увагу публіки з першого до останнього звуку виступу…

Мені здалось, що весь концерт – це “Verba”, яку «розтягнули» на весь виступ, додаючи до неї якісь окремі яскраві вставки. Для мене найбільш вражаючими є ембієнтні вставки з пульсуючою електронікою, дзвінкими цимбалами і плаваючим басом. Щодо останнього, то я би порадив використовувати безладову бас-гітару і повну відсутність атаки у грі.

Motanka продемонструвала той крок нової музики, який би галичани Viter могли зробити, продовживши тему свого давнього демо-запису Джерело, але то вже інша розмова.

Я задоволений тим, що сучасна українська сцена має такого потужного і самобутнього виконавця як Motanka. Сподіваюсь, що підтримка мейджор-лейбла Napalm Records буде дієвою, і вони знайдуть своє місце у складному світі музичного шоу-бізнесу.

Наостанок ложка дьогтю на пропелер меду. Час вже виходити на інший рівень, а не грати у маленькому залі, який майже луснув від чисельних прихильників… Але то вже недолік Харкова, якому бракує концертних майданчиків.

Текст: ДядьКость, що з Темної Сторони
Фото: Яна Кириченко