На завершення дворічного туру з нагоди двадцятої річниці випуску свого першого альбому ‘Plays Metallica by Four Cellos’, Apocalyptica нарешті доїхала до Києва. За весь час існування гурту він зазнав немало змін: кількість постійних віолончелістів змінилась з чотирьох до трьох, з’явився ударник, а пізніше і вокаліст. Але гурт не забув те, з чого починав, і цього разу вживу можна було почути Apocalyptica, найбільш наближену до оригінального варіанту.
Коли я заходив до зали Жовтневого палацу незадовго до виступу гурту, в мене склалось враження, що людей на сьогоднішній концерт прийшло зовсім небагато: наче й не на Apocalyptica прийшов, тим більше з програмою “Apocalyptica Plays Metallica“. І дійсно, людей біля входу було зовсім мало, тому я і очікував побачити весь натовп в залі, але він був майже порожнім…
Все змінилось за лічені хвилини до початку концерту: невідомо звідки майже водночас глядачі з’явились на всіх входах та почали займати місця. От тоді вже стало очевидно – це був майже sold out!
Окрему увагу варто звернути на організацію сцени: завіса була відкрита, демонструючи публіці вже готові декорації, за якими можна було легко розгледіти барабанну установку. Це прямо вказувало на те, що сьогодні на сцені буде не лише 4 віолончелі. До речі, стосовно чотирьох віолончелей: саме в цьому турі, вперше з 2009-го року, Apocalyptica виступала як квартет віолончелей, на відміну від уже звичного для нас тріо.
Саме це, на мою думку, було одною з найголовніших умов для цього туру, адже назва альбому, до 20-ти річчя якого він і був приурочений, говорить сама за себе: ‘Plays Metallica by Four Cellos’. На заміну оригінального учасника квартету Antero Manninen було запрошено першу віолончель Гельсінського камерного оркестру Lauri Kankkunen, до якого ми ще повернемось у цьому репортажі.
Вийшовши на сцену, гурт без зайвих слів одразу дав драйву, загравши “Enter Sandman”! Варто зазначити, що світло на сцені було виставлено таким чином, щоб тіні музикантів падали на екрани за ними, що дуже нагадувало концепцію кліпу “Path”. Фактично весь перший акт пройшов у шаленому темпі, коли пісні Metallica змінювали одна одну.
Ближче до кінця акту, Eicca Toppinen представив нового учасника Lauri Kankkunen, про якого я вже згадував вище, та кинув йому виклик: запропонував довести всім, що він може претендувати на звання «справжнього рок-музиканта, а не якогось там оркестрового віолончелиста». Це було схоже на своєрідний обряд ініціації в гурті, і важко уявити більш підходящу для цього пісню, ніж “Welcome Home (Sanitarium)”. Виконання цієї композиції фактично переросло в музичний поєдинок між Lauri та діючим і незмінним із 1999-го року соловіоленчелистом колективу Perttu Kivilaakso.
На завершення першого акту, Eicca нагадав про новий альбом, який готується до виходу 10 січня наступного року. Загалом перший акт один в один повторював перший альбом гурту ‘Plays Metallica by Four Cellos’.
Взагалі, сам факт того, що концертна програма була поділена на два акти, разом з самою локацією проведення концерту, театральними дзвониками перед закриттям дверей до партеру та всіма іншими атрибутами, які оточували відвідувачів, – все це створювало змішані відчуття: наче перед нами виступав не рок-гурт, а невеличкий камерний оркестр, що приїхав з гастролями.
Було видно, як людям не сидиться на місці під такий перфоманс, але ж квиток прив’язував до конкретного стільця. Жовтневий палац все ж театральний майданчик, і не зважаючи на те, що зал є досить значних розмірів (понад дві тисячі глядачів), на мою думку, для проведення рок-концертів він не призначений.
Посилання на альбом: https://flic.kr/s/aHsmJd3JSC
В перерві на сцені встигли розвернути ударку та прибрати декорації, після чого в другому акті до чотирьох наших друзів приєднався постійний ударник гурту Mikko Sirén. Саме це я й називаю квінтесенцією Apocalyptica – гурт вперше представ перед київською публікою в форматі інструментального квінтету.
Починався другий акт з “Fade to Black”, з виконанням якої і відбувся остаточний транзит у справжній рок-концерт, під час якого було важко всидіти на місці. І раптом, по закінченню “Fade to Black”, Eicca, оголошуючи наступну пісню “For Whom the Bell Tolls”, зробив те, чого, мабуть, не очікував ніхто: він просто голосно сказав зі сцени, що «Тепер це рок-н-рольний концерт, а тому – всі під сцену!».
Чи варто казати, що натовп з кількасот людей моментально кинувся до сцени. Тепер це вже більше було схоже на Apocalyptica! Зал вибухнув емоціями! Можна було побачити зніяковілих охоронців, які переглядались та, певно, не знали, як реагувати на такий перебіг подій.
Стало зрозуміло, що в першому акті хлопці лише розігрівались, а тепер по-справжньому дають жару. Другий акт наповнили пісні з альбомів ‘Inquisition Symphony’ та ‘Cult’, але з новим звучанням завдяки потужним барабанам. А під кінець було виконано пісні, які увійшли до ювілейного перевидання ‘Plays Metallica by Four Cellos’: “Battery” та “Seek & Destroy”.
Ну і, звичайно, на біс, без якого наших героїв би просто не відпустили, ми почули “Nothing Else Matters” та “One”.
Що тут ще можна додати? Apocalyptica – унікальний проект за своєю суттю. Гурт, який був заснований на тому, що грав пісні Metallica, але майже з самого початку вийшов за межі поняття «кавер-бенду».
Зі слів самих музикантів, записуючи перший альбом, вони навіть не розраховували на таку популярність. Тому дуже приємно бачити, як гурт віддає данину фанам, повертаючись до витоків після більш ніж 20-и років успішної кар’єри, а фанати гурту, в свою чергу, високо оцінюють це повними залами та теплим прийомом на концертах.
Фото: ЖеЖе
