Бачиш дикий гурт, мій друг?
І ми бачили на концерті в Bingo. Якщо ви потрапили на сторінку випадково – тримайте ввідній матеріал, щоб розуміти, про кого мова.
23 листопада до Києва знову завітали Wildways. Знову, тому що вони виступають в Україні доволі част: зараз у них тур найбільшими містами нашої неньки. А наша публіка ніби й не проти. Попередній виступ був на фестивалі Файне Місто, а наступниого разу вони заїдуть розігрівати Bring Me The Horizon (з якими їх, до речі, часто порівнюють).
Wildways в 2016 році стали учасниками сім’ї Monster Energy, грають хардкор та непогано себе почувають, турячи Європою і орієнтуючись на західну аудиторію.
Цього разу вони здійснили «стрибок» в київських залах. Торік це був заповнений ‘Atlas, цього року довжелезна черга вибудувалась під приблизно в півтори рази більшим Bingo. Оскільки листопад вирішив, що він – лютий, і сказав діставати зимові пуховики вже зараз, довгу чергу можна назвати в певному сенсі першим етапом перевірки того, наскільки ти трушний фан гурту. Зиркнувшри на мерч (до речі, стильний і вартий уваги), йдемо слухати розігрів, гурт Marina (вже співчуваю слухачам, які намагаються після концерту знайти гурт в інтернетіку).
Музично Marina особливо не виділялись, доволі звичний англомовний металкор, який не муляв вухам і робив свою роботу – грів зал для Wildways. Хіба що трохи різав вухо акцент вокаліста, хоча можливо таке враження склалося через неідеальний звук. Хоча це не завадило увійти в резонанс з публікою за свій короткий виступ. В принципі, такі гурти створені, щоб на живих виступах приходити і «…to fuck this place up…», як співають наші Space of Variations.
Wildways. За свої численні приїзди до нас вони встигли наростити вражаючу фан-базу, яка здригається від одного тільки натяку, що гурт зараз вийде на сцену. Та і в них взаємодія з фанатами – це чи не найважливіша складова їх успіху. Вокаліст гурту не скупиться на слова між треками, та й тексти більше схожі на крик душі.
Дійсно, вони відчувають те, що хоче чути молодь, яка втомилась від текстів про вписки, бухло і саморуйнування (привіт, Пошлая Молли і всі численні послідовники). Чому таке порівняння? Тому що чи не 90% людей, що приходить на концерти Wildways – це аудиторія віком десь до 25 років. Вони визирають зі свого кокону в зоні комфорту і дивляться на речі, що відбуваються в суспільстві.
А в їхньому контексті (гурт із Росії) відбуваються зовсім невеселі речі в соціально-політичному просторі. І останній альбом, ‘Нью Скул’, який вийшов півроку тому – їхня спроба сказати «Якого біса?» до всього навколо. Звісно, можна заперечити, що тексти очевидні, що такі думки приходять до кожного на різних етапах дорослішання. Але ми зараз не про те, що добре, а що погано – ми про те, працює це на публіку чи ні. В цьому випадку повний Bingo і інші зали в різних країнах – доказ того, що працює. Не в останню чергу тому, що, як вправні шеф-кухарі, музиканти подають це під соусом такої музики, ну щоб «рвало і качало».
В принципі, Wildways завжди вирізнялись якістю і грамотністю звучання, що і привело їх на зарубіжні лейбли. Наживо гурт не представляв новий матеріал окремим блоком, а змішував його з попередньою творчістю. Логічно, бо зазвичай фани таких альтернативних і тяжких версій бойз-бенду вчать треки напам’ять чи не одразу після виходу. Тому навіть останню випущену пісню, “Километры” (про те, що безкінечні тури музикантів, через які місяцями не буваєш вдома – це не про класні подорожі з однодумцями, а доволі виснажуючий досвід) співав хором весь зал.
Взагалі, якщо коротко, концерт Wildways виправдовує очікування. Що можна отримати від гурту наживо, коли заголовний трек останнього альбому наполовину складається з “Бачиш дикий гурт, мій друг/Бачиш, ми качаєм зал?”. Так, це дійсно типові емоції, що можна відчути на їх концерті. Музиканти біснуються на сцені, зал нонстопно відривається, в центрі фан-зони вертять вертухи в мошпіті ті, хто посміливіше (чи просто люди з ослабленим інстинктом самозахисту), навколо всі шаленіють так, ніби завтра ніколи не настане.
Фани, що стараються не пропускати виступи улюбленців, констатують, що цього разу вони «живіші», ніж торік у Києві. Тому моментів зупинитись і віддихатись небагато – як і ліричних пісень у гурту, власне. Але під “ПVРИЖ” весь зал, як і годиться, дістав ліхтарі і почав захлинатися ностальгічними спогадами, повторюючи «Мы так и не были в Европе».
Ну і начебто все, далі за логікою у соцмережах з’являться фрази про черговий «найкращий концерт у моєму житті!» і заклики повернутися знову. А вокаліст зі сцени обнадійливо скаже, що наступна зустріч вже незабаром – перед Bring Me The Horizon в лютому.
Матеріал зроблено за підтримки Monster Energy
Фото: Лена Майорова
