18 квітня у Львівській філармонії в рамках Integration Tour 2019 відбувся концерт Estas Tonne – американського гітариста українського походження, одного із найбільш відомих вуличних музикантів у світі.
Життя – це політ. Наше тіло надто недосконале, аби сповна відчути його, проте наша свідомість здатна на це. Наша свідомість може інтегруватись у потоки Всесвіту, відчути його і себе у ньому. Наша свідомість може відчинити двері, які для тіла є нездоланними, а ключем до цих дверей буде музика.
Сцена філармонії червоно сяє. Estas Tonne запалює аромапаличку, роздмухує і встромляє під струни біля поріжка гітари.
Не так важливо бачити концерт, як чути музику, – говорить він.
Estas кладе гітару на коліно і торкається струн. З гітари випурхує короткий звук, ніби ластівка, і несеться над залом. Згодом ще один, опісля ще один. Аж допоки мелодія не набереться сил, мов ріка під час дощу, поки з гітари не випурхнуть сотні ластівок, поки над залом не сплететься чарівне плетиво звуку, музика, що є ключем до емоцій, до спогадів, до життя; музика, що є ключем до єднання із Всесвітом.
Це той момент, під час якого очі відвідувачів почали заплющуватись, натомість почала відкриватись свідомість. Скільки життів прожив кожен із нас – невідомо. Як мінімум – одне. Скільки життів щоразу проживає Estas Tonne, який своєю музикою показує відвідувачам, як йти, але не каже, куди, бо у кожного свій шлях. Скільки шляхів поміж зірок вже знає Estas Tonne, скільки ключів від Всесвіту висить на його шиї, скільки мандрівок він здійснює протям одного концерту? Важко сказати. Та і, мабуть, не так важливо. Як і не надто важливою є кількість шляхів, які відкриваються нам завдяки цій музиці, бо важливим є те, що ця музика працює, вона відчиняє двері: ось простір, лети.
Є об’єктивне і суб’єктивне сприйняття часу. Якщо коротко, то об’єктивним є той час, який показують нам годинники, який ми ними відмірюємо. Суб’єктивний час – це наше відчуття часу об’єктивного, це час, за яким йде наш внутрішній годинник. Концерт Estas Tonne тривав близько двох годин, якщо дивитись на нього з точки зору об’єктивного часу. З точки зору часу суб’єктивного це був концерт тривалістю в життя, в десятки життів, сотні досвідів, мільйони спогадів.
Мені вкрай важко писати про цей концерт, оскільки кожне слово, кожне відчуття доводиться діставати зсередини, з бурі емоцій, які вдалось відчути. Доводиться раціонально підходити до ірраціонального досвіду, брати відчуття і трансформувати його в текст. Словами надзвичайно важко описати це музичне дійство.
Мабуть, якби Орфей грав не на кіфарі, а на акустичній гітарі, його прекрасна музика не дуже би відрізнялась від тієї, яку творить Estas Tonne. Мабуть, якби не ті відвідувачі, які не вимкнули звук на телефонах, які вештались залом, шукаючи кращого місця для фото, для решти ця мандрівка була би безкінечною. Безкінечність помістилася би у дві години, протягом яких багатьом із нас вдалось не просто торкнутись Всесвіту, а здійснити незабутню мандрівку його безкрайніми просторами, шлях до яких починається з дверей, замок яких відчиняє маленький золотий ключик, що є не чим іншим, як музикою Estas Tonne.
Фото надані командою Estas Tonne
