Маріупольський проєкт Odradek Room утворився 11 років тому і за три повноформатні релізи привернув увагу цікавістю і неоднорідністю стилістичних рішень разом зі складністю закладених у творчість концепцій. Їх творчість балансує між progressive post та doom death metal – принаймні, так офіційно пишуть у прес-релізах, щоб хоч якось привести комплексний ландшафт Odradek Room до сприйнятливої описової форми.
Ми поспілкувалися з лідером проєкту Артемом Крихтенком та спробували заглибитися у багатошарову історію, побудовану на буддійському світогляді, що її розповідають Odradek Room вже у третьому своєму студійному втіленні – альбомі 2021-го ‘Painted Mind’ і серії абстрактних (та сповнених цілим рядом концепцій) відеоробіт.
Odradek Room звернув на себе увагу – в першу чергу незвичайним підходом до стилю музики – з першої ж релізної появи в 2010 році. В інтерв’ю Ви говорили, що не прагнете грати «класичний doom» або «класичний progressive», але шукаєте в своєму звучанні певну унікальність. Як розвинувся цей процес на новому альбомі?
Я сприймаю стилі як художні засоби, це набір тропів, які певним чином працюють. Так само як гармонія, голосоведення, саундпродакшн – все це лише виразні засоби, які допомагають вибудовувати драматургію, емоційний наратив. Закриватися в одному стилі – обмежувати свої можливості як музиканта, скорочувати словниковий запас. Хоча, очевидно, такий підхід як у Odradek Room робить музику трохи складнішою для сприйняття публікою, що чекає від кожного гурту музику, притаманну її стильовому штампу. Тобто занадто прив’язана до тропів одного стилю.
Я не хотів зробити doom metal або progressive metal, я хотів зробити красиву і насичену драматично роботу. Напевно, так всі музиканти говорять: «Ми поза рамками стилю» (сміється). Не мені судити, але я думаю, що нам вдається успішно жонглювати музичними стилями всередині альбому, катати на емоційних гірках, бути різноманітними, зберігаючи цілісність.
Чим ‘Painted Mind’ музично відрізняється від попередніх релізів?
З точки зору процесу – напевно, відмінність від минулих робіт гурту полягає в тому, що я ще більше концентруюся на драматургії, ніж раніше, і мене вже не вражає факт того, що вдалося придумати щось дуже складне композиційно. ‘A Man of Silt’ ретроспективно мені здається дуже заплутаним, загрузлим у складних композиційних конструкціях. Довгі треки з порушенням чергування експозиції, розвитку, декількома кульмінаціями – все це давало необхідне відчуття загубленості в змінюваному циклі. Хоча ця форма відмінно римувалася з ідеєю альбому, у ‘Man of Silt’ досить високий «поріг входу». Його складно розслухати з першого разу. На противагу, ‘Painted Mind’ я хотів зробити більш хльостким і лаконічним. Можливо, почала з’являтися якась «музикантська» вивіреність. Ми, як і раніше, використовували складну структуру, але більш обережно. З більшим контролем драматургії.
Крім того, я сподіваюся, що кожна наша робота істотно відрізняється від попередньої. На початку роботи над кожним релізом я принципово намагаюся змінювати саунд, словник гармонічних ходів, стильові тропи.
Так би мовити, очиститися від звичок, спробувати почати думати по-іншому. Почати писати не на рідному інструменті і т.д. Інакше дуже легко впасти у вічні самоповтори.
В ‘A Man of Silt’ були використані духові інструменти – дудук, а також саксофон, не сильно часті гості в металі. Що привело їх у Ваш альбом і чи була це одноразова акція – оскільки новий ‘Painted Mind’ подібних експериментів не має?
Я обожнюю духову секцію. Як випливає з минулої моєї відповіді, я свідомо вирішив не використовувати те, що було на минулому альбомі (дудук і сакс) і вперше використав скрипки і віолончелі. Однак, з огляду на мою любов до духових, вони точно будуть з’являтися ще. До речі, духові зовсім не зникли і з цього альбому. На альбомі дуже багато труб, проте я пропустив їх через дісторшн, щоб це краще відповідало «спотвореному» відчуттю альбому. Іноді їх зовсім не впізнати, а іноді їх тональне забарвлення ще впізнаване. Ось якось так саунд альбому і вибудовується. Пошук нестандартних рішень і навіть відмова від того, що добре працювало раніше. Навіть від улюблених елементів. Так що експерименти – першочергові.
У коментарі до релізу Ви зазначали, що «Тематично альбом концентрується на психологічному аспекті “затьмарень розуму”, занурюючись і деконструюючи пригнічені стани свідомості». Чи знайде ліричний герой вихід з цих станів, або це щось, що залишається для роздумів слухачів?
В якомусь сенсі «Так». Це пошук проблеми, і боротьба. Метаморфози. Моменти просвітління будуть. Спойлерів тут – не буде (посміхається).
Чи є взагалі «світла сторона» в наративі цього альбому? Деякі з назв треків створюють враження певного оптимізму (такі як “Clarity” і “Escape”).
Кожен з наших альбомів в тій чи іншій мірі про одне й те ж. Про спотворену оптику сприйняття у людини як основну проблему в житті. Я не прославляю цей стан смутку (неважливо якої природи негативна емоція, нехай навіть умовно об’єктивно пов’язана з реальністю), не впиваюся ним у музиці, а намагаюся провести через ці стани, деконструювати їх і знайти світло, мудрість.
Концептуально Ваш перший альбом ґрунтувався на «Тибетській книзі мертвих», а другий також розвивав ці теми. ‘Painted Mind’, в свою чергу, розповідає окрему історію, роблячи це як в музично-текстовому, так і у візуальному вигляді. Ця історія продовжує розпочате в попередніх двох «розділах», є варіацією на ту ж тему або ж має певні принципові відмінності?
Знаєте, так чи інакше у авторів часто буває якась цільова область дослідження, інтересу. Те, що не відпускає і притягує. Для мене це свідомість, мудрість, спотворення свідомості під дією емоцій, філософія, внутрішня еміграція. І я щоразу вивчаю цей предмет під різним кутом. У випадку з ‘Painted Mind’ мені здається, що візуальна складова є важливим фактором, який поглиблює історію і дає їй додатковий вимір. Відчутність. Зрештою – найімовірніше, що все, що я б не робив, буде пов’язано зі свідомістю і психологією. Мені надзвичайно близька філософія буддизму, можливо мене можна і варто назвати буддистом, тому оптика сприйняття цих питань в тій чи іншій мірі буде відчувати вплив буддизму і дхарми.
Я часто чую в різних контекстах згадку концепції Ролана Барта “Смерть автора” – як від творців, так і від тих, хто намагається їх творчість аналізувати. Чула я цю згадку і від Вас у розмові до інтерв’ю. Що це означає особисто для Вас з точки зору власної музики (і тепер уже і відео), і, головне – чи не боїтеся, що смисли, які Ви закладаєте в творчість, залишаться незрозумілими для слухачів і глядачів?
Той, що сприймає – співавтор твору. Це дуже близько до теми нашої творчості. Я намагаюся викликати рефлексію у авдиторії, причому не тільки емоційну реакцію, а процес деконструкції власних емоцій. Зрозуміти себе, зазирнути в себе. Я прагну до того, щоб Odradek Room були інструментом, що провокує занурення в себе і самоаналіз. Такий процес дорівнює наступному: твір буде жити окремо від автора і буде володіти не тільки тими смислами, які закладає автор, а й тими, що побачила людина, яка сприймає твір. Що, власне, відповідає “Смерті автора”. Тому я не хочу особливо докладно описувати зміст кліпів і т.д. Можливо, якби ми не були так загублені в інформаційному шумі та володіли великим розміром зацікавленої аудиторії, яка знає, що тут є в чому покопатися, я б не говорив ні слова зовсім про символізм та інше. Але, на жаль, я не Девід Лінч, наші роботи з лупою не розглядають тисячі людей на reddit. Тому доводиться говорити, що «якась задумка є, ну… якщо коротко, ось» (сміється). Хоча краще за сам твір слова не скажуть.
Через усю Вашу творчість проходять деякі постійні образи – картина, дзеркало, кімната і т.д. Могли б Ви розповісти докладніше про їхнє значення в контексті альбомів і того, що їх пов’язує?
Картина – як наочний акт творіння, в якому втілюється творець. Мене завжди заворожував сам факт створення «реальності» в живописі. Для мене тут є щось наповнене метафізичним сенсом. Дзеркало – відображення реальності. До недавнього часу – єдиний спосіб побачити себе зі сторони, і досі – єдиний спосіб, завдяки якому ми можемо вдивлятися самі в себе. А кімната – як простір – є продовженням людини, що перебуває в ньому. Той чи інший образ в контексті може мати різний зміст. Наприклад, картина в першому альбомі виявлялася дзеркалом, на якому були натягнуті бинти, пов’язки і кров. Тобто картина була способом не бачити реальність. У ‘Painted Mind’ у “Breaching The Soil” для протагоніста картина було спробою стати в активну позицію в житті і почати проєктувати необхідну реальність, однак через розум, отруєний негативними емоціями, він не зміг намалювати бажане життя і несвідомо створив в’язницю для себе. Картина ще буде з’являтися в інших роликах ‘Painted Mind’ і буде слугувати своєрідними маркерами історії.
Щодо, як Ви сказали раніше, додаткового виміру нового альбому: відео на кожен трек, що супроводжують реліз, є (як і Ваші тексти) доволі абстрактною візуальною подорожжю. Який ключ для їх сприйняття Ви могли б дати глядачу?
Кожен колір є важливим… персонажем? історії. У трьох кліпах, що вже вийшли на даний момент, показані дійові особи – кольори, що символізують той чи інший стан свідомості. Бірюзовий, червоний і жовтий. Можна спробувати простежити, який колір з’являється з якими образами і подіями. Персонаж і світ – єдине. І те й інше – світ, що проєктується свідомістю, і «я», що сприймається свідомістю.
Як я вже говорив, ця робота відчуває на собі вплив буддизму, я показую як з емоційного афекту, нехай навіть народженого з умовно об’єктивних причин, з’являється отрута, що спотворює оптику сприйняття світу і отруює людину. Я показую боротьбу людини за власну гармонію і спокій.
Незважаючи на досить абстрактний характер візуалу, я закладав досить чіткий сюжет в цю історію. Я вважаю, що саме абстрактна форма дозволяє дійсно показувати глибокі й універсальні процеси. Я показую те, що відбувається всередині в художній формі, не відволікаючись на експозицію «зовнішнього прояву реального світу». Подробиці того, що відбувається, хотів би залишити глядачам для власних трактувань, власної рефлексії. Хоча здається, що я сказав багато, насправді я не розповів і десятої частини ідей, які намагався закласти. Думаю, це буде зайвим і може перешкодити глядачам скласти «свою» картинку і отримати свій власний досвід.
Всі відео циклу створені Вами самостійно. Чи є такий досвід першим в музичній сфері для Вас?
Так, це перший подібний досвід. Хоча думки про створення повноцінного фільму-альбому подібно ‘The Wall’ Pink Floyd були з самого початку існування гурту. Знайти когось для колаборації не вийшло, і прийшла думка зробити все самому. Всьому виною моє велике захоплення авторським кінематографом. В цілому, я вважаю, що альбом отримає свій завершений вигляд тільки після виходу останнього відео. Тоді це буде повноцінний досвід.
Odradek Room на Facebook: https://www.facebook.com/Odradek-Room-445674468785898
Якщо Вам подобається те, що роблять Daily Metal і Радіо GARTA, Ви можете підтримати нас на Patreon.