Заперечення, злість, торг, депресія, фестивальне голосування. Шлях, який хоча б раз у житті проходив майже кожен гурт. Ми поспілкувалися з організаторами українських фестивалів та спитали, кому і навіщо потрібна така система відбору.
Титульне фото: Гера Суліков
Кожної весни музичний Інтернет-простір перетворюється на поле виборчих баталій. Найбільші українські фестивалі дають шанс молодим гуртам потрапити на велику сцену – але чи має відношення така система відбору до музики як такої?
Сергій Мартинюк, фестиваль Бандерштат
«Як музикант, я ніколи не був “фаном” голосувань, бо це точно історія не про творчість чи якість. Радше, про мобільність гурту, його фан-бази чи друзів-хакерів. Хоча, як орг фестивалю, розумію, що голосування інколи – хороший метод піару фесту. І це аргумент. Якщо у молодої банди немає інших варіантів, як потрапити на фест чи заявити про себе хоч якось, голосування – це варіант. Гурт точно нічого не втрачає».
Микола Арсенюк, фестиваль Тарас Бульба
«Інтернет-голосування – то найменш об’єктивний спосіб відбору гуртів на фест, Але з іншого боку це дає шанс молодим та найактивнішим звернути на себе увагу. Та й орги звертають увагу саме на активних, які готові всіляко піарити участь у фесті. І чим аудиторія гурту більша – тим краще усім. Ми ніколи не зловживали “Інтернет-голосувалками” і завжди брали максимум 1-2 гурти з таких відборів; чесно кажучи, проходили не найкращі».
Незважаючи на очевидну суб’єктивність голосувань, ця система фестивального відбору здається по-справжньому безсмертною – навіть блокування основної «голосувальної платформи» ВКонтакте не змогло її потопити. Щоправда, тепер голосувалки переїхали переважно на офіційні сайти фестивалів, а з результатами відборів працюють цілі невеликі IT-відділи, що мають боротися із накруткою голосів. Також фестивалі вдосконалюють систему відбору та намагаються зробити вибір гуртів більш об’єктивним.
Руслан Бова, фестиваль Схід-Рок
«Щороку ми чуємо від N-ної кількості гуртів, що відбори – це пуста трата часу й там все куплено. В цих випадках ми відповідаємо просто: ми не змушуємо Вас брати участь у цих відборах. Кожного року перед початком відборів ми відкрито показуємо методику відборів на нашому фестивалі: всі гурти, які подали заявки, проходять в 1-ий тур відбору; далі ідуть Інтернет-голосування, в яких потрібно набрати 250 і більше голосів; далі всі гурти, які пройшли мінімальний поріг, потрапляють на розгляд оргкомітету, де ми на своєму засіданні, маючи кожен однакову кількість голосів, розставляємо їх гуртам і далі зводимо це в єдину таблицю і бачимо, хто пройшов, а хто ні. Так, ми не платимо гуртам, які прийшли до нас шляхом відбору, гонорар за виступ, але ми даємо можливість виступити на великому фестивалі й закриваємо всі витрати на проїзд, проживання та харчування».
Останнім часом фестивалі також вдаються до комбінованої системи відбору, поєднуючи як голосування, так і «живі» контести. Зокрема, саме за таким принципом відбирають молоді гурти фестивалі Atlas Weekend, Файне Місто та Тарас Бульба.
Микола Арсенюк, фестиваль Тарас Бульба
«Живі відбори – це найоб’єктивніший і найоптимальніший спосіб пошуку молодих та перспективних команд. Але живі відбори дуже затратні. Тому “Інтернет-голосувалки” і переважають як спосіб відбору на інших фестах. А ще деякі вважають, що орги, коли проводять живі відбори з платним входом і просять привести “своїх глядачів”, використовують молоді гурти задля комерційної вигоди. Потім ці гурти співають в “пустий зал” і скаржаться, що немає кого “качати”…».
Загальна мета фестивальних голосувань не є секретом: про це одностайно та відкрито говорять всі організатори.
Андрій Зоін, фестиваль Республіка
«Звичайно, що всі голосувалки в соц. мережах – це для реклами фестивалю чи івенту, для додавання людей в пабліки і на сторінки, і до музики не має майже ніякого відношення. Ми завжди про це писали, але оскільки ми були не дуже багатим на спонсорів і партнерів фестивалем, то це був один із небагатьох засобів збільшувати наші пабліки за рахунок прямої ЦА. Хто там перемагав, я не особливо пам’ятаю, бо перемагали ті, в кого СММ-щики кращі, спамери. Але ми завжди ще брали на свій розсуд крім переможців ще 2-3-4 гурти, тому для нас сенс голосувалок – це збільшення пабліку, а для гуртів це можливість потрапити на фестиваль, як напружившись і напрягши своїх друзів, так і поклавшись на удачу і очікуючи, що ми когось виберемо на свій смак. Цього року ми вибрали через шоукейс на свій смак».
З «останніх бійців», які все ще обирають гурти через чисті голосування, до того ж – на платформі ВКонтакте, – фестиваль Рок-Булава. Але і вони збираються відмовлятися від подібного формату.
Гарік Подольський, фестиваль Рок-Булава
«У наступному році ми плануємо вже не робити голосувалки. Немає сенсу робити голосування ВКонтакте, а придумати якусь іншу схему, яка працюватиме і на фестиваль, і на гурти, поки немає технічної можливості. Тому, можливо, ми також перейдемо на живі відбори, які будуть проводитися у Києві, Черкасах та інших недалеких від столиці містах. Я вважаю, що рано чи пізно голосування зникнуть взагалі, і тоді молодим гуртам стане ще важче потрапити на будь-який фестиваль».
Тож брати чи не брати участь у голосуваннях? Чи є сенс гуртам витрачати час та сили на спам та залучення натовпу знайомих, чи варто сконцентруватися на творчості та інших методах роботи з фан-базою? В принципі – вирішувати кожному гурту особисто. Проте ми все ж спитали порад як у організаторів фестивалів, так і у тих, хто знаходиться по іншу сторону «голосувальної барикади».
Діма Сакір, гурт Sinoptik
«Щодо голосувалок – тут кожен гурт повинен вирішувати самостійно. З одного боку це, звичайно, зашквар – всі ці голосувалки. З іншого – шанс звернути на себе увагу. Але особисто для нас в цьому більше негативу. Фестивалі не повинні піаритися за рахунок гуртів, які будуть лізти зі шкіри заради голосувалки. Фестивалі повинні керуватися своїм смаком і думкою. І таким чином в якійсь мірі формувати смаки своїх слухачів».
Анна Салата, музичний менеджер
«Відбори – класна штука, яка допомагає визначити, чи готовий гурт щось робити для того, щоб потрапити на фестиваль. Просто грати хорошу музику – це як бути хорошою людиною. І я не вважаю, що фестивалі повинні займатися благодійністю і відкривати нові таланти. Фестивалі беруть гурти, які вміють себе просувати і щось для цього роблять. Але, на жаль, технічно практично неможливо зробити конкурс, в якому голосування не можна накрутити. За фактом виходить, що перше місце може отримати не гурт, який здатний підняти на вуха друзів, друзів друзів, футбольну команду, яку тренує двоюрідний дядько гітариста, і всіх колишніх свого менеджера, а гурт, який має знайомого крутого СММ-щика, у якого можна замовити ботів. За таких умов голосування стає ну зовсім вже необ’єктивним».
Андрій Зоін, фестиваль Республіка
«Щодо того, чи брати гуртам участь, чи ні, відповідь дуже проста. Можна сидіти на дивані, нічого не робити і жалітись, що кругом зрада і всі не шарять в музиці, а можна робити якісь рухи, і вони завжди будуть помітні. Все одно з 500 гуртів ми більше звернемо увагу на гурт, ім’я якого нам частіше трапляється, ніж інші».
Составьте собственный опрос для сбора отзывов пользователей
