Starving Souls – харківський death metal гурт, створений у 2007 році після розпаду Tessaract – знакової для метал-ком’юніті Харкова команди – її колишнім учасником Simon’ом Kantervill’ом (вокал, гітара). За тринадцятирічну історію гурту було записано кілька демок і синглів (“Awake”, “Old Man’s Deep”, “Cargo 200”), а у 2016 році був випущений поки що єдиний повноформатний альбом колективу під назвою ‘Save Our Souls’.
Уявіть собі корабель, що летить крізь хвилі безперервного шторму: все сильніше гнуться щогли, все більше матросів викинуті за борт і назавжди поховані в океанічній імлі, корпус судна ось-ось і лусне від води, яка все прибуває, а осадка корабля збільшується. Члени команди, які залишилися в живих, механічно носяться по палубі, намагаючись надати останнім хвилинам свого життя відтінку осмисленості. Вони давно усвідомили, що їм не вибратися з цього чортового шторму – безодня поглине їх. Саме в ці миттєвості найвиразніше відчувається голод до життя, розуміння близькості неминучої смерті, цінність кожного наступного подиху…
Такий досвід зображують і такі уявлення у мене викликають тільки два твори (і це точно не «Титанік» Дж. Камерона): перші глави роману Дж. Клавелла «Сьогун» і альбом Starving Souls ‘Save Our Souls’. Обидва оповідання – художнє та музичне – не дають ніякої надії на порятунок. І якщо у Клавелла кілька членів команди все ж виживають (і потім над ними знущаються японські феодали), то корабель, зображений на обкладинці альбому ‘Save Our Souls’, точно зазнав катастрофи і пішов на дно, а вся команда відправилася прямісінько у вічне рабство до Дейві Джонса.
Про відсутність можливості врятуватися і занурення у морок безодні оповідає виконана в кращих традиціях протяжних треків Hypocrisy (“Deathrow”, “Living to Die”, “All Turns Black”) епічна композиція “Into the Abyss”, якою і закінчується лонгплей. Попередні треки нагнітають настрій відчаю і безвиході, доповнюючи жах близькості смерті історіями про нічні кошмари (мелодійний бойовик “Nightmarish Dream”), моторошними загадками минулого і майбутнього (міцні death metal пісні “Space We Quest”, “Black Hole”, “Pyramid”), присвятою померлим і полеглим (“My Deceased Friend”, “Cargo 200”). Пророкує трагічну долю екіпажу корабля (ніхто не залишиться в живих) потужна композиція “Old Man’s Deep”, а безкомпромісна “My Sadness” є квінтесенцією в’янучої волі до життя команди судна. Символізм, обраний Starving Souls, концептуальний. Корабель і люди на ньому – наше тендітне життя, яке легко може обірватися у бурхливих хвилях непередбачуваного і жорстокого світу. І найчастіше обривається.
З музичного та технічного боку альбом чудовий. Пісні не затягнуті: не хочеться, щоб закінчувалися, але завершуються вчасно. Звучання композицій щільне – більш характерне для флоридської школи death metal, але зі значним ступенем мелодизму. Вокал Simon Kantervill – це те поєднання скріму та гроулу, що так подобається шанувальникам Пітера Тегтгрена. Зведений запис дуже акуратно: всі інструменти збалансовані, а в якості сюрпризу іноді можна вловити симфонічні елементи.
Ані співчуття, ані жалю. Море забрало корабель у безодню:
«У безодню – перед смертю.
У безодню – ніколи не побачиш світла.
У безодню – тільки холодна темрява.
У безодню – глибоко під водою».
Альбом ‘Save Our Souls’ харківського гурту Starving Souls містить захоплююче та нетривіальне оповідання на морську тематику у жанрі мелодійного death metal, занурення до прослуховування якого підсилене професійним підходом музикантів до аранжування та запису музичного матеріалу.
Слухав: Денис Новіков
Фото: Ігор Коротич
