Тінь Сонця. Справжні поціновувачі всього українського вже від одного цього словосполучення відправили свою пам’ять і уяву в далекий політ. Наприклад, я щоразу згадую свій перший «великий» фестиваль, «Підкамінь – 2009», і він у мене асоціюється саме з гуртом Тінь Сонця. Це була лиш перша зустріч – і любов на довгі роки. Їхня музика не виходить з моди – вона поза часом. Здається, що через їхні пісні до нас дотягуються думки і слова наших пращурів, наших попередників у вільному дусі – козаків.
Недарма самі учасники гурту позиціонують свою творчість, як новий жанр в українській музиці – козацький рок. У гурту були часи злетів і падінь, багато разів змінювався склад, але незмінними лишилися ідейний натхненник Сергій Василюк та чудові пісні.
Цієї неділі гурт привіз до Львова цікаву програму з нових та старих пісень козацької тематики. Зізнаюся – йшла на концерт, щоб оживити дорогі серцю спогади, проте після чергової зміни учасників гурту то було доволі страшно!
І знаєте, що я вам скажу? Гурт залишився таким же живим і цікавим, тільки, можливо, став більш «юним». Новий бандурист – Влад Ваколюк – вразив своєю майстерністю, нові пісні зазвучали з його партіями трохи інакше, але так само мегакруто.
Почали хлопці з нових та недавніх пісень “Тримайся, козак!”, “Вітер з Січі”, “Спалена земля”, “Танець”, “Громом і вогнем”, “Коли на серці сумно”, “Вільним небокраєм”. Потім Сергій сказав, що не завадить трохи романтичних пісень про хоробрих дівчат – і пролунали “Осінь. Ти моя весна”, “Лента за лентою” (куди ж без неї 🙂 ), “По вранішній зорі”, “Місяцю мій”, “Закохані вогні”, “Сонця літ”…
Дуже захоплююче було чути «найстарші» композиції – “Гукає дикий вітер”, “Дике поле”, “Палає степ”, які я доти чула лише в записах, і ще жодного разу вживу. Після них прозвучали “Козача могила”, “Меч Арея” та “Мчать козаки” – і було дуже добре чути, що ніякі зміни у складі та довгі роки творчого шляху не змінили яскравої, сильної музики гурту.
Треба було в цей момент бачити натовп під сценою! Було враження якогось великого фестивалю, наче поруч стоять не кілька десятків, а сотні, тисячі людей – і всі завмирають під мелодію “Козацького маршу”, яку всі добре знають ледь не з пелюшок, а “Їхали козаки” лише додає завершеності цим прекрасним митям. Ну і цей концерт був би неповним без пісні, яку теж всі дуже добре знають, зокрема й у виконанні гурту Тінь Сонця, – гімну ОУН.
Концерт закінчився – лишились спогади. І хай це було тісно, душно і трохи хмільно (все ж, паб – не найкраще місце для концерту ТАКОГО масштабу), але як сказав хтось з натовпу, «Я прийшов сюди через ностальгію – і ще ніколи мені не було так класно!» Ходіть на концерти, люди, бо воно того варте!
Посилання на альбом: https://flic.kr/s/aHsmJcvRmH
Фото: Юлія Мархевка
