28 жовтня у столиці рок-гурт «Веремій» відіграв великий сольний концерт під назвою «В серце». У передконцертній метушні нам вдалося поспілкуватися з фронтменом колективу Віталієм Калініченком. Що ще ви не знаєте про «Веремій», але дуже хочете дізнатися? Довідайтесь про це у ексклюзивному інтерв’ю для нашого порталу.
Про найголовніше: «В серце» – назва чіпка і провокативна. Про що вона? Які емоції, думки в неї закладені?
Під наш концерт ми хотіли підібрати доволі універсальну назву, щоб вона, як і більшість наших пісень, була багатозначною, і кожен міг знайти щось своє в цьому. Власне цю назву можна розшифровувати як буквальним влучанням кулі в серце, так і більш романтичним – стріл Амура. Сприйняття залежить від людини – чи це буде емоційно, чуттєво, чи лише те, що на поверхні. Особисто мені здається, що з універсальністю у нас склалося.
Про дует з Хасом і нове відео: куди подівся Хас? Як виникла ідея щодо співпраці?
Навіть дует народився пізніше, ніж ми відзняли кліп на цю пісню. Тобто кліп спочатку був без його куплету, і потім нам здалося, що чогось не вистачає, якоїсь родзинки. Коли ми вже записали пісню з ним, то просто наклали звукову доріжку на відеоряд.
Міста та країни: Львів чи Київ? Україна чи Європа?
Мені само собою ближче до серця рідний дім, тут без варіантів. Як і будь-якій людині добре там, де вона народилася. Я ще не звик до Львова, хоча там уже півтора року. Вже не відчуваю себе туристом, але ще не адаптувався настільки, щоб відчути себе львів’янином. Все ж таки, коли я приїжджаю на репетиції до Києва, то мені тут більш комфортно. Подивимося, можливо, з часом щось зміниться. Якщо обирати Україна чи Європа, то само собою Україна, хоча мені дуже подобається бути в Європі, бувати за кордоном взагалі, не тільки в європейських країнах, десь чомусь вчитись, переймати досвід, бачити, до чого люди прийшли в різних сферах. Потім побачене проаналізувати і зрозуміти, як це краще втілити в Україні. Будь-які подорожі – це завжди корисний досвід, а не марно витрачений час.
Чи існує музичний кодекс?
В будь-якій ситуації я намагаюсь залишатися собою. За роки роботи на сцені я приміряв на себе багато різних масок, намагався бути ким завгодно, підлаштовувати себе під публіку, концерт, артистів, які там виступали. Заговорити на той час з якимись метрами було дуже важко, потрібно було старанно добирати слова.
Взагалі основне правилу такого кодексу, якщо він існує – це залишатися собою, бути вірним собі, своїм думкам.
У кожного гурту можуть бути якісь свої неписані правила поведінки на сцені. Тобто вони знають, що в житті одні, а на сцені мають свої фішки. Раніше я завжди босоніж виходив на сцену, тому що мені було то комфортно, в нас були більш етнічні костюми, і я себе в цій атмосфері саме так відчував краще. Мені було зручно рухатись, стрибати – це був такий міні-фетиш, моє особисте правило. Зараз сталися зміни, але конкретних правил нашої поведінки чи своїх особистих не згадаю.
Чи часто виникають сумніви у тому, що робите? Як з ними боретеся?
В минулі роки я якось більш фанатично ставився до своїх рішень, думок, до того, що ми робимо як гурт. Все робилося на емоціях, непродумано, без попереднього аналізу музичного ринку. Ми робили пісню і плювали на всі формати, які існували на той час. Тобто нам свого часу в цьому плані було простіше працювати, тому що ми робили, що хотіли. А зараз, коли ми розуміємо, що половина того, що ми робимо, нікому не потрібна – медіапростору так точно, а молоді, яка підростає, донести інформацію стає важче, то треба адаптуватися до того, що робить світ. Світ не стоїть на місці, він рухається, музика, особливо західна, змінюється, і ми намагаємося інколи підлаштовуватися під неї, а це не завжди мені подобається. Тому шукаємо просто золоту середину, якийсь компроміс.
Чи часто проводите час разом з гуртом поза сценою?
Бувають моменти, коли ми постійно проводимо час разом. Для того, щоб краще розуміти один одного, має існувати отака внутрішня спільнота з особистими жартами. Це все дуже сильно об’єднує. А якщо говорити про постійність таких речей, то не завжди комфортно проводити час лише з гуртом. Все ж має бути особистий відпочинок, існувати особистий простір. Все має якусь межу, щоб чаша не переповнилась.
Як ставитесь до осені?
Я дуже спокійно відношусь до осені і будь-яких періодів року. Скажімо, в мене день народження взимку, тому я завжди чекав, коли настане зима і раніше навіть літо не любив. З часом все змінилося. Як кажуть, у природи немає поганої погоди. Коли надворі похмуро – це один настрій та певний посил, коли сонячно – зовсім інший.
Про тур: скільки міст плануєте відвідати і які саме? Чи плануєте повторити досвід акустики?
Як завжди плануємо чим побільше, але краще не загадувати. Спочатку потрібно записати альбом, а потім на зиму або весну в тур. Після запису альбому ми анонсуємо міста та концертні майданчики, з якими вже домовилися.
Інколи не бачу доцільним робити щось акустичне, але в Бочці було непогано, тому будемо піднімати це питання. Якщо деякі міста не охопимо повним складом, то завітаємо з акустикою.
Підсумовуючи, хочеться побажати гурту вдалого запису EP, нових ідей, невичерпного натхнення, відданих прихильників та вдалого туру. А також подякувати за те, що своєю творчістю вони збагачують музичну рок-індустрію, наповнюючи її неповторними, унікальними, незабутніми барвами. До нових зустрічей у турі!
Інтерв’ю підготувала: Ольга Нікітіна
Фото: Ксенія Гончарова
