Як ви святкуєте 8 березня? Вдома? В ресторані? Під звуки скрипки? В сукні та фраці?
Жителі Черкас отримали можливість перевернути уявлення про святкування цієї події з ніг на голову. У рамках прощального туру до міста завітали потужні Morphine Suffering, а як це було – читайте у нашому репортажі.
Біля приміщення Soundcheck ще задовго до початку виступу почали збиратися прихильники. Приходили компаніями, весело спілкувалися та ділилися очікуваннями. Востаннє Morphine Suffering були в Черкасах п’ять років тому, тож зустріч мала бути особливо теплою. Невелика зала поволі заповнювалася, присутні бадьоро перемовлялися, фотографувалися біля лого, пригадували слова улюблених пісень.
Першим на сцені з’явився ударник Федір Ходаков. Саме його персона інтригувала всіх до початку туру. Цей талановитий хлопець ще з шести років займається музикою, володіє грою на кількох інструментах, постійно вчиться новому сам, а також навчає інших.
Слідом за ним свої місця на сцені зайняв основний склад гурту, їх зустріли гучними оплесками. “Мені є що сказати” – перша композиція, перший посил від музикантів до присутніх. Не зважаючи на рішення покинути сцену, своїм прощальним туром Morphine Suffering прагнуть надихнути, вмотивувати та застерегти ще багатьох людей. Адже музика, як і закладений в ній сенс – вічні. Загалом, перші три композиції утворили своєрідний прощальний вступ з глибоким змістом.
Сет-лист виступу заслуговує особливої уваги, адже він складався аж із 23 композицій. Гурт дотримався обіцянки і зібрав у ньому справді найкращі свої пісні за весь час існування. Так, з дебютного альбому ‘Заплати и сдохни ‘ (2008) прозвучали “Свиняча пика” та “Под тенью твоих крыльев”. Вокаліст гурту Андрій Герасименко навіть перепитав, чи є серед присутніх ті, хто пам’ятають ще таких Morphine Suffering. Зала перевірку пройшла і на всю підспівувала. Найбільше було виконано композицій з двох останніх альбомів – ‘Світло не згасне’ (2011) та ‘Пам’ятай, хто є ти’ (2015).
Кілька разів музиканти перепитували, чи не втомилися відвідувачі і чи варто продовжувати далі, тим самим підігріваючи і без того пекельну атмосферу виступу. Прихильники влаштували справжній ураган, відриваючись як в останній раз, на повну силу і без жодних перепон.
Звісно, не обійшлося без привітань для присутніх у залі дівчат. Навіть у імпровізованому змаганні для визначення, кого у залі більше, перемогу віддали представницям прекрасної статі. Романтичні композиції “Тільки ти” та “Моє серце” вдало доповнили вітальну промову.
Коли прийшов час говорити “Прощавай”, ніхто не був до цього готовий. Звісно, гурт не могли відпустити так легко. Голосно скандуючи назву та плескаючи, зала вимагала продовження. Традиційно останньою пролунала “Ну скільки ще”, проте й цього було мало. Така тривала перерва у концертній діяльності спровокувала ненаситне бажання слухати і прагнути ще.
Тож поспішайте насолодитись легендарними піснями і, звісно, запастися ностальгійними фото, отримати автографи та міцні обійми, придбати альбоми та фірмовий мерч. Пам’ятайте, «краще жити, а не бути»!
