Пройшло багато років з тих часів, коли в головах українських меломанів почали зароджуватись думки типу «Хм, я би послухав їх наживо» під час прослуховувань “To Lose My Life”. Потім White Lies почали набирати вагу у світових музичних ЗМІ, проходячи різні етапи від «молодих і перспективних» до «одного із найкращих пост-панк гуртів Англії».
За десять років існування гурт встиг багато поекспериментувати зі своїм звучанням, додаючи більше світла і позитиву в музику та не дозволяючи заганяти себе в якісь рамки з кліше. Хоча навіть після перших альбомів яма депресивності не затягує в себе, на чому часто наголошує гурт, коли хтось знову хоче порівняти їх з Interpol чи Joy Division.
У цьому році в гурту дві важливі події. Перша – новий альбом, ‘Five’, де мінімалізм відчувається навіть в назві та обкладинці платівки. В цьому випадку лаконічність і тяга до простоти не зробила його біднішим, навпаки, гурт лишив тільки найважливіше. Бо успішна музика – та, яка проста і легко запам‘ятовується вже після перших прослуховувань. Звісно, після презентації альбому має бути тур. А тут ще один привід – 10 років дебютному альбому. З таким набором інфоприводів гурт все ж доїхав у рамках туру до Києва і Львова.
Зазвичай столиця – перше, що бачать іноземні музиканти в Україні, проте не у випадку White Lies. Перший виступ гурту в нас відбувся в 2012 році, на фестивалі в Дніпрі. Вкорочений сет під пекучим сонцем – не найкраще знайомство з країною. Наступна спроба познайомитися з Києвом була через два роки, в 2014, але тоді їх концерт, як і виступи інших іноземних виконавців, довелося скасувати через події в країні. Розчаровані фанати увімкнули режим «Хатіко» і стали чекати успішної спроби потрапити на улюбленців наживо.
Цю спробу подарували HMG зараз, у 2019, причому не тільки в Києві: Львів теж почув WL.
Як це було?
У Києві британців розігрівала Akine, 18-річна співачка, яка уже підписана на один лейбл з Rag’n’Bone Man. Вона встигла об‘їздити з туром Європу, проте в ній досі відчувається якась невпевненість: поки що не можна сказати, що вона почувається на сцені, як у своїй тарілці. Навідміну від електронного дуету Wavewalkrs, з яким вона разом виступає. Але в цілому це такий ніжний електропоповий вступ, що допоміг українським фанам уже не стримуватись при виході улюбленців.
White Lies зробили свою справу – стріла музичного амура влучила в серце фанів (найвідданіші приносили прапори і займали місця в першому ряду ще з третьої години дня). Бурхливі реакції як почались з перших треків, так і не вщухали до останнього. Все ж таки, незакритий гештальт ностальгічної музики – сильна річ.
White Lies – один з гуртів, чия музика набагато більше розкривається наживо. Хто знав, що студійні версії пісень приховують такий танцювальний потенціал? Оскільки англійці виявились небагатослівними і досить рідко переривали свій виступ якимись промовами чи зверненнями до залу (тільки один раз наголосили на тому, яким довгоочікуваним для них був Київ у датах після невдалих попередніх спроб приїхати до України) можна було майже весь концерт нон-стопом протанцювати.
В сет-листі розмістились треки як з останніх, більш експериментальних альбомів, так і з перших, найбільш «трушних» і ностальгічних. Окреме «дякую» летить світловикам за грамотну і красиву візуалізацію кожного треку: пульсуючі промені світла тільки додають динаміки в найбільш енергійні моменти.
White Lies – це не про взаємодію з публікою: музикантам непотрібні промови чи інтерактиви, щоб розрухати публіку, вона шаленіла навіть від однієї щирої посмішки Гаррі, яких було багато кинуто цього вечора.
На Київ все ж чекав подарунок: на біс гурт зіграв “Hurt My Heart” – сингл, який вийшов нещодавно. А найвідданіші фани отримали і післяконцертні фото з автографами під залом.
Посилання на альбом: https://flic.kr/s/aHsmHqZAD4
Фото: Елеонора Журавльова
