Accept у Києві: симфонічний Хоффманн та трохи класичного heavy

25-го квітня мастодонти німецької сцени Accept привезли до Києва концертну програму “Symphonic Terror”, де поруч із хітами з дискографії гурту представили майже весь альбом ‘Headbangers Symphony’, що вийшов у 2016 і складається із Хоффманівських метал-версій класичних симфонічних треків.

Власне, концерт у Палаці “Україна” став по більшій частині шоу саме Вольфа Хоффмана, який у супроводі оркестру НАОНІ відправив публіку в подорож творами Чайковського, Вівальді, Моцарта, Мусоргського, Сметани та Бізе.

Розпочавшись рівно о 19:00, концерт застав зненацька більшу частину публіки. Звиклі до постійних затримок («Якщо написано, що початок о 19, то це не означає, що початок о 19»), столичні металхеди ще протягом двох композицій заходили до залу та переміщалися між рядами, шукаючи своє (чи просто краще) місце.

Тож перші п’ятнадцять хвилин Хоффман у супроводі чарівної скрипальки та відомого українського оркестру дуже впевнено і рішуче покривав “Ніччю на лисій горі” та Бетховенським “Скерцо” напівпусту залу. На “Патетичній сонаті” броунівський рух між рядами нарешті вщух, «дірки» в близьких до сцени (і дуже дорогих) місцях природним чином заповнилися, і публіка стала готовою сприймати Музику.

Через кілька треків симфонічного заглиблення Accept таки став Accept-ом – після п’яти класичних екскурсів на сцену піднявся Марк Торнільо, щоб відразу розбудити фанів німецького heavy легендарною “Princess of the Dawn”.

Після короткого представлення учасників гурту (Марк: «І на гітарі – неперевершений…» (голос із залу): «…Брюс Вілліс!»), Accept перейшов до “Dark Side Of My Heart” із альбому ‘Blind Rage’ 2014-го.

Подальша частина концерту складалася із чергувань класики – симфонічної та хеві-металічної. З останнього на сьогодні альбому гурту ‘The Rise of Chaos’ прозвучала аж одна композиція – “No Regrets”, проте не можна сказати, що гурт зловживав «заїждженими» хітами. У свою чергу публіка з однаковим ентузіазмом сприймала як треки часів Діркшнайдера, так і композиції «епохи Торнільо».

Нав’язлива ідея, що весь концерт є сольником Вольфа Хоффмана, який привіз із собою за компанію гурт, почала зникати наприкінці “Metal Heart”, коли нинішній барабанщик Accept Крістофер Вільямс видав таке соло, що на хвилину затьмарив собою свого легендарного колегу по сцені.

Далі вставок із ‘Headbangers Symphony’ вже не було, і Accept один за одним зіграли кілька «бойовичків» та майже без перерви «в’їхали» у біс. Де, нарешті, охорона Палацу “Україна” стомилась розганяти імпровізовану фан-зону під сценою, і “Teutonic Terror” та “Balls to the Wall” отримали свою порцію атмосфери метал-концерту, а музиканти та фани – контакт один з одним.

Концерт закінчився майже так само раптово, як і розпочався – гурт не був занадто багатослівним у спілкуванні з публікою та занадто щедрим у роздачі сценічних сувенірів. Ймовірно, позначився піднесений симфонічний статус дійства. Після недовгих поклонів куліси закрилися, а зала Палацу спорожніла, можливо, трохи швидше, ніж це зазвичай буває після метал-концертів.