Battle Beast – Circus Of Doom

У 2019-му Battle Beast випустили альбом No More Hollywood Endings’, де окреслили новий вектор своєї музики – усе стало пафоснішим, симфонічнішим, була навіть спроба зайти в концептуальність. На мою думку, тоді вийшло погано. Тепер же група випускає нову платівку Circus Of Doom’. Чи вдалося їм цього разу? Давайте розбиратися.

Якщо хтось не пам’ятає, то кілька років тому Battle Beast змінили склад, і основними композиторами стали брати Björkroth – гітарист Joona та клавішник Janne. Як мені здалося, Janne дуже сильно надихається іншим клавішником та композитором Tuomas Holopainen – це пояснює симфонічність, театральність, складніші в порівнянні з попередніми альбомами аранжування та багато іншого. З голлівудською концепцією не надто склалося, ну а тут, значить, буде цирк.

В однойменній “Circus Of Doom”, яка відкриває альбом, змішуються важкі рифи, симфонічні елементи, хори та безліч різних ефектів (включно з інтро, яке звучить як музична шкатулка). В цілому, пісня зі всіма цими ефектами звучить як кабаре або навіть важкий мюзикл. Ну а Noora як завжди неймовірна – у неї сильний голос, яким вона чудово володіє. Вона може звучати жорстко чи ніжно (та як завгодно), і це все в рамках одної пісні. Так само цей “мюзикл” добре чутно в  “Russian Roulette” – швидкій та енергійній пісні з нальотом 80-х, дико приставучим приспівом та чудовими клавішними, що задають тон. Ну а в першому синглі з альбому, “Master Of Illusion”, пишні клавішні та симфонічні аранжування разом із жорсткими гітарами прекрасно обрамляють голос Noora, яка не стримує себе і співає тут на повну силу.

“Wings Of Light” починається як Heavy з великою кількістю клавішних, а от у приспіві починають з’являтися помітні патерни Nightwish зі, скажімо, середини нульових: прості й потужні рифи Joona Björkroth і Juuso Soinio, бас Eero Sipilä, який помітно виділяється, і, звичайно ж, зачіплива мелодія основного інструменту – клавішних Janne Björkroth. Зрештою, якщо ми говоримо про зачіпливі пісні, то треба обов’язково згадати “Eye Of The Storm” з прекрасною мелодією, тривалим гітарним соло, хорошими ударними Pyry Vikki і незрівнянним вокалом Noora, яка знову вміло поєднує лагідні та важкі інтонації.

“Freedom” і заключна “Place That We Call Home”, напевно, будуть найважчими піснями в альбомі. Вони обидві починаються епічно та пафосно, а далі “Freedom” стає типовим heavy з галопуючими рифами, жорстким вокалом і технічним соло – словом, чудовий бенґер. А ось “Place That We Call Home” – це вже power metal, теж потужний, але разом з тим піднесений, з черговим приспівом, який ще довго звучатиме в голові.

Так самі цікаві посилання на 80-ті в “The Road To Avalon”, яка звучить як трохи більш важкий glam rock а-ля Bon Jovi, нагадуючи водночас усі хіти тих років – мелодійні, з немалою частиною ностальгії та соло, де синтезатор чергується з гітарою. Теж такі настрої 80-х можна уловити в “Where Angels Fear To Fly” (особливо завдяки клавішній та вокальній лініям), хоча пізніше ця пісня звучить уже як symphonic metal зі всіма її необхідними складовими.

Знаєте, я не відмовлятимусь від своїх слів: No More Hollywood Endings для мене все ще є, м’яко кажучи, далеко не найвдалішим альбомом Battle Beast. Однак, Circus Of Doom’, зроблений по тих самих схемах, який до того ж розвиває ті самі ідеї, які були закладені в минулому альбомі – чудовий. Цього разу музикантам вдалося створити цікаву, різноманітну роботу, яка багато чим запам’ятовується, з чудовою музикою і неоднозначними текстами, відкритими для інтерпретацій. Що ж, circus comes to town!

‘Circus Of Doom’ вийде 21-го січня на лейблі Nuclear Blast.

Текст: Droll
Переклад: Danka Popova

English: Antichrist Magazine