Haspyd: про новий альбом, folk metal та людські цінності

Наприкінці року поспілкувалися з харківським folk/pagan metal гуртом Haspyd, які кілька місяців тому презентували другий повноформатний альбом ‘Перехрестя двох вітрів’. За кожним з треків їх релізу стоїть певний історичний сюжет, а до роботи над композиціями був залучений цілий ряд запрошених музикантів і різноманіття народних інструментів.

Про все це детально – у інтерв’ю Haspyd для Daily Metal.

«Гаспид, аспид – Те саме, що чорт; диявол, дідько, біс» за СУМ-11. Яке значення ви вкладаєте у свою назву?

Олександр Мензеров (вокал): Те і вкладаємо, але не лише це. У нашому уявленні Гаспид – то такий двоголовий змій-дракон. Цей образ в різні епохи та в різних культурах сприймається то як позитивний, то як негативний персонаж. А за античною мітологією – гідра є праматір’ю скитів, а отже і слов’ян. Бо ж Скитією називали просто терени, на яких, зокрема, зараз є Україна, не розрізняючи дуже різні племена цих земель. Та й усі ці племена залишили свій внесок в становлення українського етносу.

Гаспид – колоритна лайка, і практично тотожна образу «Диявола». Водночас співзвучна зі словом «Господь». У цьому вся діалектика, двоякість сил природи – вони є як руйнуванням, так і творенням. Нема чорного та білого, бо чорне та біле – то одне ціле. А оскільки творчість Гаспида ґрунтується на традиціях української культури, то від цієї двоякости діватись нема куди. Це наче українська вишиванка: червоне – то любов, а чорне – то журба. І нема одного без иншого.

Не можу не відзначити чудовий логотип гурту. Хто його автор?

ОМ: Такі речі, як назва, логотип, так само як музика й тексти пісень, не обходяться без спільного обговорення. Від того, що ми робимо – маємо кайфувати ми всі. Це наше спільне, принаймні у тому вигляді, який доходить до слухача. Ну а взагалі-то лого створив я. Власне, перед остаточним варіантом було кілька спроб, з кожним разом виходило все краще, поки не вийшло те, що є. Ідея полягала в тому, щоб поєднати тризуб, постать двоголового змія та назву гурту. Це і є наше лого. Наразі давно в замороженому стані є ще й ескізи самого цього дракона, який повторює обриси логотипу. Може колись справу буде дороблено, і ту картинку можна буде побачити на якомусь альбомі чи мерчі. Побачимо.

Харківська метал-сцена відома своїми black metal гуртами, проте ви граєте зовсім іншу музику. Як так вийшло?

ОМ: Ну так, з одного боку ми граємо pagan/folk metal, ми з Харкова, але до харківської школи pagan/folk нас ну ні як не віднести. Якщо місцями й можна прогледіти елементи BM, то це лише незначні ін’єкції, і куди більше можна знайти рис melodic death чи навіть power metal. Але що тут дивного? Ми всі слухали і слухаємо доволі різну музику. Авжеж, такі легенди, як Nokturnal Mortum, мали певний вплив. Але ми не намагались підхопили локальний тренд, когось наслідувати. Ми граємо своє, поступово випрацьовуємо власний стиль, і цей процес досі триває. У новому альбомі ми підійшли якомога ближче до того саунду, який давно шукали. Нам подобається. Подобається нашим слухачам. То хіба так важливо, що це за стиль?

Сергій Степаненко (гітара): Як правило пісні у початковому вигляді не схожі на кінцевий варіант. При репетиціях багато чого змінюємо. Так, всі учасники гурту слухають досить різну музику, всіх поєднує метал, але завжди в різному прояві, тому при репетиціях кожен учасник пропонує своє бачення. Та й ми ніколи не мали на меті грати щось одноманітне.

«У своїй творчості Haspyd оспівує любов до рідної країни, пращурів, звеличує людські цінності та життя» – написано на вашій сторінці на Facebook. Які саме людські цінності ви маєте на увазі?

ОМ: Мабуть, найбільше цінуємо правду. Еге ж, у нас про брехню навіть ціла пісня на новому альбомі є, так і називається – «Брехня». Можна довго возвеличувати героїзм, патріотизм тощо. Але куди важливіше – коли людина щира. Якщо ворог щирий – то він просто ворог. І його навіть можна по-своєму поважати, у нього також є свої позиції, за які він тримається. Якщо хтось не любить Україну – ніхто його тут не тримає. Їдь, куди тобі заманеться, і ніхто не засудить. Якщо ж тобі болить за рідну землю – то роби хоч щось для неї. Не всім іти на фронт, не всім бути волонтером чи співати про захисників пісні. Але просто мати чітку позицію, і не стидатись її… Чи просто не смітити, по можливості сортувати сміття. Дотримуватись соціальної дистанції в карантин. Є безліч можливостей, як піклуватись про рідний край, якщо ти його так любиш. Куди гірше, коли людина лицемірна, вдає з себе того, ким не є насправді.

А ще важливо визнавати не лише свої перемоги, але й поразки, не лише подвиги, але й злочини. Цим і відрізняється морально зріла людина, зріла нація. Можливо, таких тем буде надалі більше й у нашій творчості. У альбомі ‘Перехрестя двох вітрів’ є один трек із описом подій, до яких можна ставитись по-різному. Це “Чорна долина”, яка містить розповідь про похід Сірка на Крим, де він вирізав яничар, що не схотіли повертатись додому. Одні вважають, що то був героїчний вчинок, бо були набіги на Україну, із грабунками, вбивствами, торгівлею людьми. Инші відкажуть, що й козаки так часто-густо чинили. А ще в той історичний час кримці були союзниками Січі супроти Московії, і якби не ті події – можливо, надалі наша спільна, як України, так і Криму, історія пішла б зовсім іншим шляхом. У цій пісні ми не давали оцінку, ми дали сказати своє слово і отаману Сіркові, і яничарам, і у кожного своя правда. І тут немає біди, що правда у всіх своя, аби вона була щирою. І важливо не викидати сумнівні сторінки з історії, а берегти як цінний урок.

Також з вашої сторінки на Facebook: «Колектив грає музику у стилі National Мetal» – що ви вкладаєте у визначення цього жанру?

ОМ: О, це давня історія. Колись ми подавали заявку на фестиваль, і там треба було вказати стиль гурту. На той час було записано лише демку “Затоплена Січ”. В якому стилі ми граємо, тоді самі не визначились. І от наш товариш Влад Цимбал (гурти Symuran, The Hum) сказав, що це Nation Metal. Так і вписали.

СС: Напевно, цей стиль описує не піджанр метал-напрямку, а більше тематику пісень. Інколи ми пишемо folk metal, іноді pagan folk metal.

Часто гурти, які кажуть, що грають folk, звертають кудись в скандинавський або кельтський folk. Наприклад, в “Отава-Трава” просто чується Amon Amarth, тільки текст не англійською про вікінгів і берсерків, а українською про козаків. Що робить Haspyd, щоб цього уникнути? Або уникнення не є метою?

ОМ: У цій пісні ми більше надихались козацькими думами. Але так, до справжньої думи дуже далеко. Стиль козацьких дум – як би то сказати – надто елітарний, мало хто його, на жаль, сприймає. Тому пісню спрощено просто до фольку. Не так, щоб саме скандинавського. Подібні мелодики характерні в принципі для європейських культур. Історично в певну добу зв’язки між європейськими племенами були досить тісними. А ще бандура й сопілка – хіба не головна візитівка українського фольку? Ні-ні, ми не заперечуємо вплив на нашу творчість тих же Amon Amarth. І уникання якихось таких впливів – не наша мета, так само як і наслідування не є метою. Це просто безглуздо. Ми вбираємо в себе зразки як української, так і світової культури. І це нормальний процес. Згадуючи безсмертного Кобзаря:  «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Це природний процес розвитку будь-якої не повністю ізольованої культури. Глобалізацію не зупинити, і вона має й свої позитивні риси. Водночас треба берегти самоідентичність. Бути відкритими для світу, але лишатись собою. Така мета нам більше імпонує.

Водночас, українські folk metal гурти чимось схожі один на одного – використовують однакові народні інструменти, часто схожі і вокали. Що відрізняє Haspyd серед інших?

ОМ: Ну так, є певні характерні інструменти, прийоми, тематика. Але саме з нашим стилем ми наразі не знаємо жодного иншого українського гурту. Як уже було підмічено – як правило український pagan/folk базується на black metal. Ми ж куди ближчі до melodic death, що є частим поєднанням для сучасного європейського folk metal, але не надто поширено в Україні. І на цих стилях ми не зупиняємось, включаємо різні напрямки важкого металу. Ну а взагалі, Haspyd – то і є Haspyd, й иншого такого нема. Бо саме суміш творчого бачення саме цих музикантів унікальна, як і в будь-якому иншому гурті, що не просто робить те, що актуально, не просто вторить своїм кумирам, а створює свій власний продукт.

СС: До Haspyd ми грали в інших гуртах, але не на подібному рівні. Єдиний, хто регулярно давав концерти – то наш барабанщик Олександр Гагарін. Тому ми не перенесли якийсь вплив попередніх гуртів у наш колектив. Стиль Haspyd формувався перші 5 років до альбому ‘Буревій’. Потім ми його шліфували й інколи експериментували. Можу сказати, що будемо експериментувати й надалі.

До речі, щодо народних інструментів. У новому альбомі ‘Перехрестя двох вітрів’ ви використовуєте сопілку, бандуру, жалійку, дримбу, ріг і саз. Як ви вирішуєте, які саме інструменти додавати до своїх пісень?

ОМ: Щодо бандури й сопілки – це те, що більшість обов’язково хоче почути в українському фольку, таке собі маст хев. Ці інструменти чудово поєднуються як із фольковими мелодіями, так і з важкими металевими рифами. Ці інструменти досить гучні, потужні, аби прорізатись крізь щільний саунд підсилених гітар, і досить мелодійні, аби додати фолькової м’якості. Саз використано в пісні “Чорна долина”, де за сюжетом зі своєю промовою виступають яничари. За походженням – українці, але виховані у східній традиції. І саз саме додав атмосфери сходу. Дримба, ріг і жалійка лунають в пісні “Ім’янаречення”. Там йде мова про магічний ритуал, під час якого юнак (або юнка) обирає собі ім’я, що проведе крізь усе життя. Також там розповідається про давнє вірування слов’ян, що після смерті людина здіймається до неба, і очі полеглих предків сяють нам зірками із Вирію. А там, нагорі, боги звертаються до них тим самим ім’ям, що було обрано під тим самим небом на землі. Дримба додає магічності звучанню. Ріг – закликає спочатку до капища, аби обрати ім’я, а наступний раз – уже зрілого воїна до бою, де він у сутичці помре, захищаючи своїх нащадків. Жалійка – традиційно означає жаль за полеглими. Таким чином інструменти – невід’ємні складові сюжету. Вони допомагають зануритись у цей казковий світ давніх вірувань наших предків.

Завершуючи тему folk metal. Ваш колега Євген Кучеров із проєкту Chur – який, до речі, також взяв участь у записі альбому Haspyd – свого часу дав визначення так званому «true folk metal»: коли вмикаєш композицію на будь-якій секунді, і завжди чуєш folk. Що ви думаєте з цього приводу?

ОМ: Мабуть, він має рацію… Haspyd не є true folk metal. Ми ніколи до того не прагнули. Наше звучання народжується із суміші стилів. Фольк – неодмінно важлива складова. Але їх багато. Chur, безумовно, ближче до фольку. Щодо Haspyd – усе залежить від певної композиції.

СС: Я гадаю, в нас різний підхід до побудови пісні. Я б сказав, що Chur пише фольк пісні й наповнює їх металом (правда, можу помилятися), ми ж робимо метал пісню й потім наповнюємо їх фольком. Я полюбляю затяжні гітарні вступи, в нас досить багато гітарних соло та програшів, й тривалість треків  приблизно 5 хвилин.

У вашому новому альбомі присутній кавер на Hyprocrisy, в альбомі 2014-го року ‘Буревій’ – на Amon Amarth. Чому саме ці гурти? І чому ви писали до них тексти українською?

ОМ: Бо це круті пісні, крута музика. Щодо українських текстів – Haspyd цілком україномовний гурт, і не варто від нас чекати чогось иншого. Україномовні тексти до цих каверів – на 90% художній переклад (у кавері на Amon Amarth – навіть усі 99%). А от решта слів потрібні, щоб змінити сенс пісні таким чином, аби вона була актуальною для нас. “У погоні варягів” – у назві вікінгів замінено на варягів, скандинавських богів на слов’янських. Бо ще в добу Руси варяги грали ключову роль у становленні тих державних формувань, але поступово переймали на себе слов’янську культуру, і зрештою просто асимілювались із місцевими племенами. І українці – також певною мірою їх нащадки. Щодо “Усесвітнього панування” – можна було б текст не змінювати взагалі, лише перекласти, і він виявився би дуже влучним у час пандемії коронавірусу. Але цей кавер ми зробили набагато раніше, тож тематика присвячена боротьбі із зомбуванням, нашим героям «кіборгам» і всім, хто не піддається хворобі наших сусідів, які марять усесвітнім пануванням.

На альбомі ‘Перехрестя двох вітрів’ можна почути одразу двох запрошених херсонських музикантів – вже згаданого Євгена Кучерова із Chur і Олексія Бондаренка із Гетьман, разом із яким ви записали кавер на Hyprocrisy. Що поєднує вас із південноукраїнською метал-сценою?

ОМ: Ну по-перше, Україна – це єдина і неподільна, соборна держава. Ми радо спілкуємося та співпрацюємо з музикантами близьких жанрів. Те, що обидва запрошені вокалісти – херсонці, мабуть є просто збігом. По-друге, я сам родом із Генічеська, що на Херсонщині, а гітарист Сергій Куприков має коріння на Одещини, у Білгороді-Дністровському, відомому фортецею Акерман. І по-третє, пісню “Тонка протока” присвячено однойменній місцині, на честь якої і названо Генічеськ. Було сильне бажання заспівати про Херсонщину з херсонцем, а фолькова складова пісні, на нашу думку, дуже личила чудовому народному вокалу Євгена Кучерова з Chur.

Говорячи про проєкт Chur. Ходять чутки, що музиканти Haspyd працюють над дечим разом із паном Кучеровим. Поділитеся інформацією?

ОМ: Ми хотіли б зіграти спільний виступ. Порадувати слухачів обох гуртів. Як для початку. Може не лише. Наразі більше нічого додати не можемо. Ми дуже задоволені тим результатом, який отримали на пісні “Тонка протока”, тож є бажання розвивати співпрацю й надалі.

СС: Ідей багато, але в часи пандемії рано про щось розповідати.

Хто ще взяв участь у записі альбому в якості гостей?

ОМ: Бандуристка Ярослава Дзеревяго – дуже вдячні їй за співпрацю, за студійну роботу і ті концерти, що ми зіграли разом. Також подяка Nikolas Roy Quemtry, який відповідальний за запис та зведення. До речі, його вокал можна почути в кульмінації пісні “Київська Русь”. Те, як він працював з нами на студії, як творчо долучався до творення нової платівки, який ми отримали від нього саунд альбому – ми за це дуже вдячні. Альбом в цілому як єдиний продукт завдячує усім цим людям, а також художнику Сергію Кочмару, що працював над дизайном обкладинки та буклету.

СС: Також до альбому долучилися ДядьКость та його онук Даня. Їхні голоси чудово доповнили вступ до пісні “Чорна долина”.

Традиційне питання на злободенну тему. Що ви зробите в першу чергу, коли вся ця історія із COVID-19 завершиться?

ОМ: Зіграємо нарешті концерт на честь нової платівки. Запросимо друзів. Відірвемось на повну! Але зараз – усім радимо дотримуватись дистанції, за можливості уникати надмірних контактів. У першу чергу аби піклуватись про життя своїх близьких, особливо тих, хто входить до груп ризику – про своїх батьків, дідусів, бабусь. Ми всі їм завдячуємо нашими життями – маємо їх берегти.

Дякуємо за чудові питання! Усім зичимо міцного здоров’я та побільше якісного важкого металу!

Інтерв’ю: Droll, Сандра Конопацька

Примітка. Вокаліст гурту Олександр Мензеров послуговується новим варіантом українського провопису. Такі слова, як «мітологія», «иншого» тощо не є друкарськими помилками.