Ще одні легенди цілої епохи вирішили піти на відпочинок. Manowar анонсували прощальний світовий тур The Final Battle World Tour 2019, в рамках якого вперше відвідали Україну. Це подія, на яку роками чекали тисячі фанатів кількох поколінь, і для багатьох концерт став першою і останньою можливістю почути своїх кумирів наживо.
26 жовтня 2018 року стало відомо про деякі пікантні подробиці приватного життя гітариста Karl Logan, через які його було заарештовано та висунуто звинувачення за шістьма пунктами за зберігання забороненого відео. Та менеджмент гурту заявив, що тур не відміняється, хвилюватись нема чого. Згодом, вже в січні 2019, Manowar анонсували, що взяли гітариста E.V. Martel з єдиного офіційного триб’ют-колективу Kings of Steel. А що, зручно: партії всі знає, не треба витрачати час на вивчення матеріалу, кілька репетицій – і вперед!
21 березня вже з самого ранку під столичний Палац Спорту почали збиратись фанати, знайомитись між собою та ділитись своїми очікуваннями від майбутнього шоу. Ближче до вечора вже вся Спортивна площа була переповнена натовпом людей, поміж яких бігали молоді (і не дуже) люди, пропонуючи купити саморобний мерч. Близько сьомої вечора відкрили двері та почали запускали людей всередину. Не зважаючи на чергу довжиною в кількасот метрів, зайшли всі досить швидко, а шоу розпочалось лише в 21:00. Ніякого розігріву не було, навіть музику не ввімкнули, щоб хоч якось скрасити очікування. Асортимент меню у барах Палацу Спорту був теж не на найвищому рівні, проте добре, що хоч взагалі якийсь був.
І ось, нарешті, вимикають світло в залі, із колонок звучать перші ноти, і… а де сцена? Її просто зовсім не видно, навіть голови музикантів не визирають над натовпом (в мене зріст 175 см), і при цьому ще й екранів з прямою трансляцією немає. Через пару пісень я вирішив все ж шукати варіанти, як концерт не тільки послухати, а й подивитись. Єдиним варіантом було здертись на якусь конструкцію. Огорожа секторів виявилась не дуже зручною, на ній треба було висіти на руках, а от на зворотній стороні сходів вдалось навіть сісти. Але і в таких умовах, коли рівень зору трохи вище голів людей, не було видно поверхні сцени. Тобто вона була висотою не більше 180 см, а враховуючи відсутність кута нахилу підлоги та довжину фан-зони, мала би бути не нижчою 230-250 см.
Світлове шоу було на рівні радянських будинків культури, а ніяк не рівня команди зі світовим ім’ям. Трохи рятував візуальну складову концерту відеоряд з комп’ютерною графікою родом з початку 2000-х, суміщеною з прямою трансляцією з камер. Звук був непоганим, особливо враховуючи не найкращу акустику Палацу Спорту, було гучно, але ж це Manowar! Відчувалась мала кількість досвіду нового гітариста E.V. Martel в порівнянні із засновниками та беззмінними учасниками Manowar Joey DeMaio та Eric Adams, та і технічно гітарні соло звучали недосконало.
Та навіть всі ці огріхи не завадили половині залу зірвати голос під такі хіти як “Hail And Kill”, “Kings Of Metal”, “Warriors Of The World”, “Fighting The World” та інші. В принципі, весь сет-лист був побудований по принципу «хіти і тільки хіти». Не обійшлося і без «Польоту джмеля» у виконанні Joey DeMaio. Окрему подяку варто виразити легендарному музиканту за досить довгу промову перед треками «на біс» українською мовою, це був справжній прояв поваги до українських фанів. На прощання лідер та засновник Manowar влаштував свій фірмовий перформанс, роздавши фанатам замість медіаторів басові струни, які по-звірячому вирвав зі своєї гітари.
Загалом концерт залишив двояке враження. З одного боку – захват від того, що побачив наживо легендарний гурт, з якого починалось знайомство зі світом хеві металу, та разом з ним заспівав пісень, які колись заслухував ще на магнітних касетах «до дірок». З іншого – нерозуміння того, як гурт подібного рівня на прощальному турі міг допустити такі прорахунки в організації власного шоу. Та і як тим людям, які так і не змогли знайти зручного місця, з якого видно сцену? Шкода, але концерт Manowar став для частини фанатів одним із тих, що мають неприємний післясмак розчарування.
Фото люб’язно надані та героїчно відзняті Юрієм Грязновим. За умовами гурту акредитованим фотографам дозволялося знімати перші 30 секунд першої пісні з середини зали
