Можна нескінченно ділити музику на жанри і напрямки, сперечатися про техніку виконання, «трушність» чи «не-трушність», але в кінцевому підсумку критерій один – чи викликає музика емоції, чи ні. І погана музика – зовсім не та, яка не подобається, а яка залишає байдужим. Beast In Black, другий проект гітариста Anton Kabanen вже пару років як оселився в моєму плейлисті. Незадовго до виходу другого альбому гурту ‘From Hell With Love’ я поспілкувався з Anton про новий лонгплей, тури, музику 80-х, а також про те, як це – починати все спочатку.
Ти сказав, що у вас було менше часу на виробництво нового альбому.
Так.
Чому так?
Перш за все, ми не очікували нічого від першого альбому, ми просто зробили все можливе. Але реліз виявився дуже успішним. Це призвело до того, що 2018 рік був дуже насиченим багатьма концертами і турами. Також зіграв роль «хайп» довкола гурту: я хотів використати момент, коли люди зацікавлені у Beast In Black. Ми знали, що повинні випустити цей альбом якомога швидше, щоб, знаєш, не втратити імпульс. А оскільки у нас було багато фестивальних виступів (майже щотижня ми грали на фестивалях), ми повинні були записувати альбом у вільні дні, тож в основному принаймні я проводив більшу частину тижня за студійною роботою. Ми ледве встигли завершити альбом до останнього туру в 2018, який стартував у листопаді – мастер альбому був готовий всього за пару днів до нього. Була дуже напружена ситуація із часом, але, на щастя, ми встигли зробити все вчасно.
Наскільки я знаю, ти використовував дещо із старих матеріалів у ‘Berserker’. ‘From Hell With Love’ також ґрунтується на твоїх старих ідеях, або на альбомі переважають нові пісні?
Якщо я правильно пам’ятаю, більшість пісень була написана під час роботи над дебютним альбомом. Деякі з треків були написані до фактичного запису. Наприклад, титульний трек “From Hell With Love” народився спонтанно, коли я імпровізував, тестуючи своє обладнання для запису, і придумав гітарний риф. Тоді я вирішив: «О, це досить непогано звучить» і почав писати лірику навколо цього гітарного рифа і барабанного біта. А потім у якийсь момент прийшов Каспері (Каспері Хейккінен, гітарист гурту – прим.ред.), послухав його і сказав: «Це, безумовно, матеріал для альбому». Тож я написав повний трек, і “From Hell With Love” стала однією з найновіших пісень, титульною піснею. Але, наприклад, “True Believer” була написана до дебютного альбому. Ми думали додати “True Believer” на ‘Berserker’, але обрали замість неї “Crazy, Mad, Insane”. Створення альбому завжди схоже на збирання головоломки: пісні звідси, звідти, нові, старі, напівстарі. Це завжди так, тому що є багато матеріалу з минулого.
Коли ти пишеш свою музику і тексти, ти вже маєш уявлення, як це буде звучати в кінцевому варіанті?
Так, як правило, якщо я написав пісню або просто маю її у своїй голові, для мене вже цілком зрозуміло, як вона буде звучати. Для запису пісень я використовую програмне забезпечення «Guitar Pro 4». Йому вже 15 років, він дуже простий у використанні, і я дійсно обожнюю його за швидкість роботи. Але незважаючи на те, пишу я це в «Guitar Pro» чи просто тримаю в голові, ідея треку завжди зрозуміла. І саме розуміння того, що ви хочете почути, робить простим процес написання пісень. Це створює форм-фактор. Я думаю, що якість також залежить від розуміння того, що ви робите.
У період продакшену, коли альбом вже зроблений, я багато експериментую зі звучанням клавішних. Зазвичай клавішні партії вже записані, але потім я намагаюся відтворювати різні звуки, тому що для різних клавішних рифів доступно дуже багато варіантів звучання.
Якщо ми вже говоримо про клавішні та електронні семпли: ви багато використовували їх у ‘Berserker’, і продовжуєте використовувати їх у ‘From Hell With Love’. На твою думку, яка роль електронних семплів у сучасному металі?
Знаєш, я ніколи про це не думав. На мій погляд, чого б не потребувала пісня, ти маєш це записати, незважаючи ні на що. Це може бути якийсь акустичний або народний інструмент – треба чути те, що потрібно пісні. Я намагаюся не обмежувати себе або Beast In Black, думаючи, яка повинна бути кількість клавішних у метал-альбомі. Хочу додати: heavy metal означає для мене свободу. Музичну свободу. Маю на увазі, що ви можете написати щось дуже м’яке, повільне та м’яке; ви можете написати щось агресивне, голосне, швидке і вибухове настільки, наскільки це можливо, а також все, що знаходиться між цим. Я думаю, що heavy metal – це єдиний жанр, в якому ви можете все це зробити, і слухачі зрозуміють і сприймуть це. Але якщо ви спробуєте зробити щось дуже радикальне в інших жанрах, скажімо, в класичній або поп-музиці, це відштовхне деяких шанувальників. Можливо, натомість притягне деяких шанувальників металу, але… Наприклад, ти можеш уявити собі, що Брітні Спірс запише для свого альбому пісню у стилі power metal із подвійною бас-бочкою? Я не можу.
Це буде смішно.
Так, точно. А в металі можна зробити це. Ви можете мати пісню у стилі power metal, пісню у стилі класичного heavy metal, навіть елементи death metal, як гроул. У нас є такі на ‘Berserker’. У “Zodd The Immortal” є фрагмент, в якому Яніс співає гроулом. Але це лише приклад того, що ви можете зробити будь що у heavy metal, тому цей жанр є великим. Думаю, що роль клавішних у ньому така ж сама, як і роль будь-якого іншого інструменту. Як я вже сказав, ви просто повинні слухати, чого в цілому потребує пісня.
У наш час метал-музика змінюється і розвивається. Час від часу ми чуємо щось нове. Тим не менш, люди все ще слухають метал 80-х років, і серед них багато молодих шанувальників, які народилися, скажімо, наприкінці 90-х або навіть у 2000-х. Очевидно, вони також люблять гурти зі звучанням «як у 80-і». Як ти думаєш, чому це відбувається?
У мене є відповідь, принаймні моя думка. Якщо ви слухаєте радіо в наші дні, там звучить багато хітів із 80-х років. Для цього є причина: вони витримали випробування часом. А чому вони витримали випробування часом? Тому, що вони у певному сенсі «музичні». Є музичні речі, музичні елементи, які промовляють до людей, переміщують їх у часі незалежно від того, якому десятиліттю ці люди належать. У цій музиці є щось позачасове. Кожного разу, коли ви пишете щось, використовуючи ці елементи – наприклад, акордові послідовності у поєднанні з певним розумінням мелодії, застосування відповідних ритмів, барабанних бітів, інструментування – це все зводиться до поєднання цих певних елементів, які завжди знаходять відгук у людях незалежно від їх віку. І я думаю, що у 80-х роках просто найбільше почали використовувати ці елементи, мелодію, ритми, акордові послідовності. Речі приходять і йдуть, все змінюється, але врешті-решт залишається дещо позачасове. Доказом цього є саме ті вічнозелені хіти, які грають на радіо з 80-х і до наших днів.
Чудово! Давай повернемося до теми гурту: де Beast In Black закінчується як гурт і починається як твій сольний проект, або навпаки?
Для мене це завжди особисте, на всі 100%. І для всіх інших також. Я думаю, що ми всі у цьому на 100%, весь гурт, п’ять чоловіків рівноцінно у цьому. Звичайно, для мене це дуже важливо, тому що я пишу пісні і більшість текстів, але кожен також завжди виконує свою роботу як професіонал, з повною віддачою, і ми насолоджуємося нашою компанією. Я не можу сказати, де закінчується щось одне, а де починається інше. Важко провести лінію. Я намагаюся не розділяти. Це – моє життя, і всі ми певною мірою присвячуємо своє життя Beast In Black. Можливо, я присвячую найбільше, тому що… Давай так скажу: моя найбільша пристрасть – музика, написання музики. І навіть якщо б це не був Beast In Black, я б все одно творив. Але, на щастя, є Beast In Black, і є люди, які поділяють мою пристрасть до гурту. Хоча тут не всі пишуть пісні. Але коли всі розуміють свою роль у колективі та піклуються про «обов’язки», підтримують один одного – так і має бути. Ще раз кажу, що важко сказати, де закінчується одне і починається інше.
У вас змінився склад. Чи можеш ти назвати поточний лайн-ап «стабільним»?
Так, Атте (Атте Палокангас, барабанщик гурту із 2018 – прим.ред.) приєднався до колективу. Вже наприкінці 2017 року я подзвонив йому після обговорення з іншими членами команди на тему того, чи всі погоджуються, що ми повинні попросити Атте приєднатися до нас у якості постійного учасника. Всі негайно сказали «так», і коли я подзвонив Атте, йому знадобилася секунда, щоб сказати «Так, я хочу приєднатися». З тих пір наш склад повний і стійкий. Причиною змін у лайн-апі є Самі (Самі Хеннінен, колишній барабанщик гурту – прим.ред) – у нас збереглися хороші контакти з ним, і він приїжджав на кілька наших шоу в минулому році, так що немає ніякої драми, нічого такого. Але він просто не міг віддавати 100% гурту, це були навіть його власні слова, тому, на щастя, зараз ми маємо Атте. Він може віддавати 100% команді, тож в результаті всі щасливі. Він прекрасна людина, прекрасний барабанщик і прекрасний шоумен. Він робить дуже цікаве шоу на сцені, він не просто грає, а дійсно створює шоу.
Сподіваюся, що одного разу у мене з’явиться можливість побачити вас наживо. Незабаром ви відправляєтеся у перший власний тур, вже не у якості саппорту. Які ваші очікування від нього?
Ми розраховуємо добре провести час. Найбільша робота завжди робиться перед початком туру: підготовка, репетиції, з’ясування ділової сторони, як оплатити витрати і все таке. Але коли тур насправді починається, це більше схоже на… Не відпустку, але це робота, яка не відчувається як робота. Це велика справа – насолоджуватися тим, що ми робимо щодня. Ми чудово працюємо разом – члени гурту, команда, всі. Ми дійсно з нетерпінням чекаємо на те, щоб принести людям задоволення, та сподіваємося побачити зі сцени усміхнені обличчя у залі. Ось що ми очікуємо.
Ви міжнародний гурт. Як ви репетируєте – принаймні, до початку туру?
Ми просто бронюємо одне місце, і збираємось там на деякий час. Є одна велика локація біля Гельсінкі, де ми граємо протягом тижня. Зазвичай у нас є тиждень на репетиції. Мате, наш басист, із Будапешта, Яніс із Салоніків, так що ми, безумовно, міжнародний гурт. На репетиціях ми плануємо хореографії, промови, все таке. Ми намагаємося зробити реальний «прогін», як справжнє шоу на сцені. Отже, зазвичай це триває приблизно тиждень. Наші репетиції до туру наразі вже розпочалися, і це єдині спільні репетиції на весь рік, тож ми обов’язково повинні заздалегідь готуватися і вдома. Всі вивчають свої власні партії: Яніс – вокал, я – свої вокальні та гітарні партії, Каспері – гітари, Мате – бас, Атте ж практикує барабанні партії на своїй репетиційній точці у себе вдома – він живе за кілька сотень кілометрів від Гельсінкі. Тоді ми збираємося разом у Гельсінкі на тиждень і намагаємося ефективно використовувати час, не втрачаючи ні години.
Ти багато розповідав про свою любов до манги, особливо до “Берсерка”, звичайно. Крім цього, які ще в тебе є джерела натхнення?
Це може звучати як кліше, але все може бути натхненням. Натхнення – це завжди… Речі, які викликають почуття. Це може бути фільм, подія у житті, якийсь спогад або віддалений спогад із минулого, хороший спогад або поганий спогад. Деякі надії на майбутнє або вигадані історії, що виникають у вашій голові або в деяких аніме, мультфільмах, книгах, коміксах або в чому завгодно. І це чудово, коли ви можете викласти все через музику, принаймні, це те, що я намагаюся зробити. Але на цьому альбомі, безумовно, є дві категорії: одна половина пісень базується на “Берсерку” – є п’ять пісень, які саме про нього. Одна пісня про “Кулак Північної зірки” – це перший трек “Cry Out For A Hero”, а решта пісень – це особисті речі: особисті емоції, судження та переживання.
Яку музику ти слухаєш?
Раніше я слухав багато традиційного heavy metal, як Judas Priest, Manowar, Black Sabbath (епоха Тоні Мартіна у Black Sabbath), W.A.S.P., Accept, але зараз я вже майже не слухаю його – не тому, що мені не подобається, ні, я досі люблю його. Але я слухав heavy так багато, що зараз вже хочеться чогось іншого. На сьогоднішній день я не слухаю metal, я слухаю synth-pop, ігрові саундтреки з Nintendo, Sega і комп’ютерних ігор з початку та середини 90-х, а також деякі незрозумілі речі, про які багато хто навіть не чув. Є щось близьке мені в тих старих саундтреках. Звичайно ж, слухаю саундтреки до фільмів, а ще акустичну музику по типу Blackmore’s Night. Що ще… Дещо з ретро synthwave – на YouTube я слідкую за деякими виконавцями цього жанру. І Italo disco – мені подобаються такі речі.
Чи можеш ти назвати три останні пісні зі свого плейлиста?
Хм… Вчора я слухав Den Harrow “Catch The Fox”, дещо з KOTO – це був альбом, який називався ‘From The Dawn Of Time’, але я думаю, що моя улюблена пісня з нього – “Acknowledge”. Обидва виконавці, власне, працюють у стилі Italo disco.
Чудово! Давай повернемося на чотири роки назад: чи важко було тобі починати все з самого початку?
Звичайно, це було важко, це було дуже складно, але я ніколи не бачив жодних альтернатив. Я знав, що музика – це те, що я хочу робити, і я вирішив… Я відчуваю, що в мене все ще дуже багато всього, що я хочу сказати за допомогою того типу металу, який граю. Ось чому я придумав Beast In Black, і я продовжую працювати зі «Звірем». Це була певна особиста річ, коли я придумав Звіра, і я навіть написав історію для персонажа Звір. Я ніде не випускав її, ні в книзі, ні в чому-небудь подібному. Можливо, коли-небудь у майбутньому я перепишу цю історію, уточню і спробую зробити чимось більш професійним.
Крім того, я також хотів зробити чіткий зв’язок зі своєю пристрастю – мангою “Берсерк”. Ось чому назва Beast In Black, тому що є два персонажі… Насправді, це один персонаж, The Black Sword’s Man, який має свого внутрішнього демона, якусь істоту, яку він називає “Beast Of Darkness”, так що я придумав назву Beast In Black, поєднуючи The Black Sword’s Man та Beast Of Darkness. Назва була готова і, на щастя, було досить легко знайти членів гурту, оскільки більшість з них були моїми давніми друзями, яких я знав вже багато років. Але Яніс був новим хлопцем. Ми вперше написали один одному в 2014 році, а наживо я познайомився з ним у 2015, коли був у рамках свого останнього туру із Battle Beast у Греції, в його рідному місті Салоніки. Ми поговорили, я розповів йому про свою ідею, про те, що в мене є, і про свій план, про те, що я хочу робити далі. Запитав, чи йому було б цікаво приєднатися до мене. Він сказав, що так, і ми розпочали. Після цього туру я зосередився на побудові нового гурту, і ось ми тут!
Це було важко, звичайно, тому що ви ніколи не знаєте, що вийде в кінцевому рахунку, але, як я сказав, альтернатив не було. Життя занадто коротке для плану Б, тому я знав, що повинен це зробити.
І останнє: незважаючи на те, що у вас був хороший старт як у «нового гурту», ви не відпочиваєте на лаврах, а продовжуєте напружено працювати. Beast In Black, скажімо, через п’ять років: як ти це бачиш?
Сподіваюсь, що до цього часу ми випустили п’ять або шість альбомів і зіграємо кілька світових турів. І кожен зможе повністю заробляти на життя завдяки гурту. Ось що я сподіваюся побачити через кілька років.
Величезне дякую за інтерв’ю, і від мене особисто дякую за те, що ваша музика кожного дня змушує мене посміхатися!
Це чудово! Світ потребує більше посмішок, люди потребують більше посмішок у своєму житті, і я щасливий, якщо ми можемо зробити це для наших шанувальників.
Фото з офіційної сторінки гурту на Facebook
