Apostolica – Haeretica Ecclesia

Візьмімо сучасний power metal на зразок Sabaton, Warkings чи Orden Ogan, щедро додаймо до музики патосу та псевдо-церковних органів як у Powerwolf, а в тексти – заклики до апокаліпсису та безбожництва як у Ghost чи тих самих Powerwolf. Добряче перемішаємо, додамо туди ряси та маски (все ще майже як у ранніх Ghost) та назвімо це якомога звучніше, використовуючи формулу Metallica й Apocalyptica. Виконали? Що ж, тоді перед вами новий гурт Apostolica з дебютним альбомом ‘Haeretica Ecclesia‘.

Про гурт відомостей немає, наче він з’явився нізвідки. Усе настільки засекречене, що навіть у прес-релізі написано «таємний проєкт, у який входять чудові музиканти світової метал-сцени». Імен музикантів, безперечно, тут теж немає, натомість маємо біблійні прізвиська: Ezekiel (вокал), Isaia (гітара), Jonas (бас) та Malachia (ударні). Продумані образи приховують їхню зовнішність: красиві маски, довгий одяг із клерикалістськими та корпспейнтними натяками. Основним же джерелом творчости стала книга «Об’явлення Івана Богослова» (вона ж «Апокаліпсис»). Щоправда, музиканти стверджують, що переглянули її в контексті сьогодення, проте, на мою думку, вони пішли шляхом спрощення; зрештою, це не надто важливо.

Добре, та що ж представляє собою Apostolica в музичному плані? Як я вже казав, це power metal з дуже широким використанням клавішних – найчастіше вони домінують у музиці – та надмірною кількістю патосу, як того вимагає концепція. Музичні патерни складно назвати вишуканими – вони досить-таки прості та типові, та й побудова всіх десяти пісень альбому однакова – рівні куплети, мелодійні приспіви та бриджі, що запам’ятовуються. Тим не менш, разом усе працює добре й не викликає бажання вимкнути, хоч легко можна передбачити, яку ноту музиканти зіграють наступною.

Власне, по “Sanctus Spiritus”, що відкриває альбом, вже можна сказати, що чекає на слухача протягом наступних 50 хвилин: похмурі хори та орган у вступі, потужні ударні, рівна гітара, відносно просте соло та мелодійний, зачіпливий приспів. Загалом, усе досить бадьоро та ритмічно, а хоровий спів та тексти латиною додають якоїсь церковної містики, що разом з хриплим вокалом Ezekiel звучить доволі непогано. Заради справедливости варто зауважити, що якесь різноманіття та технічність виконання в альбомі все ж присутні – наприклад, у “Pollution Is My Name” відмінна ударна партія з подвійними бочками, а у “Famine” непогане neo-classic гітарне соло.

Від відчуття «десь я це вже чув», можливо, позбавитися буде непросто: “The Sword Of Sorrow” явно посилається на Sabaton, особливо коли Ezekiel вводить свою розкотисту «р», а басове інтро в “Thanatos” – на “Heaven And Hell” (чи, приміром, на “Warriors Of The World”). Також вкрай знайомі мелодії в інтро “Famine” та “The Dusk Is Coming”, щоправда, не виходить їх згадати. Однак, маю зазначити, що явного плагіату в гурту нема. Трапляються якісь загальні для такої музики шаблони, та й рамки жанру вузькі. Тому, можливо, багато пісень схожі одна на одну, але пережити це можна.

Я можу скільки завгодно іронізувати та поблажливо описувати музику Apostolica, та їм варто віддати належне: робити музику, що запам’ятовується, музику, що надовго поселиться в голові та плейлисті, вони вміють. Чого тільки вартий перший сингл “No More Place In Hell”, відмінний бридж у “Pollution Is My Name” чи основний риф у “The Dusk Is Coming”! Не приховуватиму, що із задоволенням слухав ‘Haeretica Ecclesia’ кілька днів поспіль, і впевнений, що багато фанів power metal робитимуть те саме. Тим цікавіше, що гурт приготує нам пізніше, оскільки контракт на кілька альбомів з відомим лейблом вже підписаний.