Космічна епітафія: God Is An Astronaut у Києві

У минулу середу в київському клубі Atlas меломани слухали голос Бога. Принаймні, тої його частини, що вважає себе астронавтом: до Києва повернулись ірландські легенди пост-року God Is An Astronaut.

Це далеко не перший візит цього гурту в Київ: півтора роки тому ми могли їх почути в клубі Bel etage,  а до того – у Sentrum. Та цього разу брати Torsten та Niels Kinsella привезли до Києва не абищо, а свій альбом ‘Epitaph’ (рецензію від Daily Metal можна знайти тут). Критики відзначили його як куди похмуріший та важчий за попередні релізи гурту, і головну роль в цьому відіграла смерть семирічного кузена братів Kinsella, що й надихнула їх на альбом із такою назвою. Музиканти відомі як дуже студійний проект: на відміну від гуртів, що доводять початкові чернетки до фіналу вже на репетиційних точках, God Is An Astronaut усі свої треки шліфують саме на студії. Та їхня музика, гіпнотична й елегійна у записі, вживу набуває тих драйву та космічності, за які їх обожнюють прихильники. А цього разу було ще й цікаво, чи відобразиться «підважчене» звучання нової платівки на старому-знайомому матеріалові (спойлер: так!).

Вже самої сцени мені було достатньо, аби зрозуміти, що «Астронавти» приїхали до нас не самі: там виявилось несподівано багато клавішних інструментів. Проектор підказав ім’я розігріву: Neuromant — італійський гурт, майже невідомий нашим меломанам, що приєдналвся до «Астронавтів» безпосередньо перед їхнім листопадовим заїздом в Україну. До складу гурту Neuromant входять троє музикантів: вокаліст-гітарист  Diego Narcisi, клавішник Davide Narcisi (зізнайтесь: ви теж почали вловлювати закономірність?) та басист і трохи клавішник  Riccardo Pinchi. Ці сором’язливі смагляві хлопці з’явились на сцені рівно о восьмій та почали свій лаконічний сет.

Основною «фішкою» гурту виявились низький пульсуючий синтетичний звук та високий, потойбічний голос вокаліста Diego Narcisi, який дещо нагадав мені Brian-а Molko з перших альбомів Placebo (а я ще дивувалась, чому їхню пісню вмикали перед початком концерту). Попри заявлений стиль electro alternative rock, Neuromant звучав достатньо легко й електронно — можливо, через відсутність живої ударки, яку на концерті заміняє синтезований біт. Щирі та відкриті музиканти поводилися дещо скуто та відсторонено: відобразились хвилювання та небагатий сценічний досвід. Після ліричної композиції “Lady” вокаліст попросив публіку поділитись водичкою та запропонував продовжити концерт дечим драйвовішим — треком “Useless”. Цей динамічний репкор під електронний інструментал команда презентувала зовсім нещодавно — на початку листопада. Під кінець треку до сцени по руках публіки саме доїхала пляшечка води, яку Diego зустрів словами «Thank you, guys, you’ve saved my life», і на радощах гурт зарядив останній трек, із символічною назвою “In Cosmos”. Під цю композицію ожив доти статичний відеоряд, і на екрані позаду музикантів закрутився гіпнотизуючий куб. Трек закінчився — і естафету передали God is an Astronaut.

Славетні пост-рокери почали свою програму зі стартових треків альбому ‘Epitaph’: титульного та “Mortal Coil”. З першої ж миті стало очевидно, як сильно змінився гурт: і зовні — брати Kinsella дуже змужніли (синхронно, як і годиться близнюкам), і музично — звучання гурту поважчало, гітара зайняла значну частину міксу, відтіснивши клавішні на задній план, ударка стала більш чутною та «масивною».

Після потужного початку Torsten Kinsella привітався з публікою та, поділившись похмурим бекграундом альбому ‘Epitaph’, оголосив наступний трек: найпершу композицію в дискографії гурту – “The End of the Beginning” з однойменного альбому. Він показав, що «Астронавти» оновили звучання для всієї програми: лірична й «потойбічна» композиція стала важкою, майже сладжевою, не втративши при цьому своєї гіпнотичності. Серед публіки то там, то сям замаячіли хедбенгери. Далі були “Frozen” та “All Is Violent All Is Bright”, яка, за словами Torsten-a, ідеально описує сучасний світ.

Після цього кілька треків пролунали без жодного слова від музикантів, несучи слухачів у далекий космос. Повна лаконічність: жодного слова, ніякого відеоряду, тільки світло, інфернальні клавіші, високий атмосферний вокал Torsten-a та потужний кач від гітар та ударки. Якщо Бог — справді астронавт, йому б такий молебен сподобався. Після гіпнотичної “Forever Lost” з найсупішнішого альбому «Астронавтів» ‘All Is Violent All Is Bright’ вокаліст оголосив ще один знаковий трек — “Suicide By Star”, який вони, за його власним зізнанням, забули зіграти в Амстердамі. За ним пролунала композиція “From Dust to the Beyond” з дебютного альбому гурту, що несподіванно розв’язалась у довжелезне прогресивне басове соло у виконанні Niels-а. Завершивши основну програму композицією “Centralia”, музиканти покинули сцену.

Звичайно ж, публіці цього виявилось мало. П’ять хвилин вересків, овацій, тупотіння та скандування — і легенди знову на сцені, з композицією  “Helios | Erebus” з однойменного альбому, яка дарує залові ще кілька хвилин відкритого космосу. А тоді музиканти знову дякують публіці й прощаються, тепер вже остаточно. Космічний політ завершено.

God Is An Astronaut | Kyiv | 21.11.2018

Повний фотозвіт за посиланням: https://flic.kr/s/aHsmuai8QD

God Is An Astronaut залишили київську публіку у повному захваті та з легким болем у шиї. І впевненістю, що, навіть якщо гурт ще сильніше поважчає та заграє блек чи дез, він все одно залишиться вірним собі. Космічним, загадковим, трохи потойбічним, здатним поглинути слухача без останку.

Фото: Георгій Лазуренко