Перш за все хочу подякувати всім, хто допомагав мені створювати «сєй шедевр». Люди, ви дійсно круті. Замість того, щоб спокійно пити теплий чайок, розпочати третій сезон “Справжнього детектива“ та плакати над комунальними, ми прослухали матеріал разом. Ну а тепер – до винуватців, власне, вечірніх зборів експертів.
Про гурт
Revolutio – це потужний, дещо епатажний та, безумовно, стильний італійський гурт, заснований у 2011 році. Знаковою подією для команди став випуск дебютного ‘Lead the Way & The Old Days Remastered’ (2013), після чого музиканти почали активно виступати. Наступні роки Revolutio провели у пошуках власного звучання. Результатом цього став контракт з фінським лейблом Inverse Records та випуск альбому ‘Vagrant’. Чи вийшов експеримент вдалим – поговоримо далі.
Альбом
Назва альбому, яка у перекладі означає «волоцюга», дає можливість розгулятись фантазії. Так як композиції нового дітища італійців поєднують у собі дух thrash metal вперемішку з текстами, просоченими постапокаліптичним настроєм, легко уявити собі втомлену, побиту реаліями майбутнього людину, яка бореться з сумнівними наслідками прогресу.
Що важливо особисто для мене – альбом розпочинається з інтро, яке вже налаштовує на певну атмосферу. Незважаючи на те, що основною «начинкою» ‘Vagrant’ є thrash, загалом це – мікс брейкдаунів з alternative metal, елементів groove та heavy. Все потужно, чітко, злагоджено. Напруга від першого треку поступово зростає і досягає піку на композиції “Ozymandias”, коли концентрація вибуховості стає максимальною.
На екваторі музиканти вирішили дещо уповільнити темп, що і демонструє трек “Eclipse”. Він є доволі приємним інструментальним переходом з відтінком 2000-х та присмаком alternative metal та легким нальотом post-rock. А далі слухач занурюється у балади, які викликають легку ностальгію та бажання заново переслухати альбоми Scorpions, Guns N‘ Roses та Metallica.
“Daydream” на деякий час дозволяє розслабитись, але згодом повертає з минулого у реальність, з якою вимагає зіштовхнутись неминучий час. І останній трек під назвою “The Great Silence” нагадує нам, що насправді ми в майбутньому, де є нафтова криза, війни за ресурси, безмовні пустелі замість процвітаючих міст та пошук себе у новому майбутньому.
Отож, що я можу сказати про альбом в цілому? Мені, любителю трохи інших жанрів, спочатку було доволі складно засісти за огляд thrash. Проте, прослухавши 10 треків ще раз, я помітила деякі деталі. У Revolutio доволі непогано вийшло поєднати різні елементи, взявши краще від кожного напряму. У їхнього дітища є цікавий посил, він змушує приглядатись пильніше. Звучання досить потужне, є значний прогрес та розвиток у порівнянні з попередніми роботами.
Ну, і, звісно ж, за антиутопію – однозначний плюс. Що ж, це був «a lovely day» з «lovely album». Слухати чи ні – вирішувати вам. А я пішла – “Справжній детектив” сам себе не подивиться 🙂
‘Vagrant’ вийшов 9-го листопада 2018 на Inverse Records.
