Через 18 років після виходу першої ‘The Metal Opera’, супергурт Тобіаса Заммета випускає на початку 2019-го вже восьмий студійний альбом. Творець проекту вкотре запевняє, що новий реліз – найкращий та найепічніший за усі попередні роботи, а склад запрошених учасників дозволяє сподіватися на чергову ненудну подорож. Щоправда, Avantasia останні кілька років не створює нічого принципово нового, а в переліку гостьових музикантів від альбому до альбому змінюється лише кілька імен. В цілому, від ‘Moonglow’ навряд чи можна чекати сюрпризів, і якщо прийняти цей факт за відправну точку, новий реліз Тобіаса Заммета можна сміливо помістити на гідне місце у його дискографії.
Альбом відкривається 10-хвилинним (в кращих традиціях Заммета) треком “Ghost In The Moon”. Проте замість епічного полотна вийшло досить світле творіння, яке за настроєм швидше могло б підійти для хепі-енду. Також трохи бентежить мотив на восьмій хвилині, підозріло схожий на гімн сусідньої країни. Втім, в тексті пісні можна знайти слова про манію величі та інші малоприємні речі, тож можемо спробувати списати це на своєрідне почуття гумору Тобіаса.
Загалом, цей альбом – можливо, навіть більше, ніж інші роботи проекту Avantasia, – звучить так, ніби багато крутих хлопців зібралися разом і чудово провели час, паралельно записавши 12 дуже непоганих треків. Незважаючи на те, що в концепт релізу, за словами Тобіаса, знову покладені похмурі теми, які межують з безнадією і відчаєм, та й взагалі він писав альбом, уявляючи ілюстраціями до нього сюжети в стилі Тіма Бертона, ‘Moonglow’ чомусь вийшов в цілому досить «світлим».
Другий трек альбому, “Book Of Shallows”, завдяки впливу Hansi Kürsch став зовсім вже «БлайндГвардіанським». Але кінцевий результат у сумі з тим, що Mille Petrozza із Kreator спільно з «класичними» вокалістами Avantasia робить у другій частині треку, абсолютно вартий того, щоб слухати альбом. ІМХО, краща композиція релізу.
На титульному треці релізу з’являється сімейство Blackmore–Night. Приспів із вокалом Candice чомусь навіює асоціації з Найтвішівським “Amaranth”. А можливо, і не тільки з ним.
“The Raven Child”. Цей 11-хвилинний трек був випущений синглом (дійсно, чому б і ні), і є тим, за що зазвичай і люблять творіння Avantasia – різноплановий, цікавий, із вартим уваги внеском кожного із запрошених музикантів.
Звичайно, в релізі є типова Замметівська балада в стилі “What’s Left Of Me” (‘The Mystery Of Time’, 2013) чи “Cry Just A Little” (‘The Scarecrow’, 2008) – композиція “Invincible”, яка перетікає в “Alchemy” з гітарами, схожими на “Toy Master” (‘The Scarecrow’, 2008). А початок “The Piper At The Gates Of Down” звучить як початок “Invoke The Machine” (‘The Mystery Of Time’, 2013). Такі приклади далеко не єдині ні в цьому релізі, ні в більшості робіт Заммета останніх років. Самоплагіат Повторне використання власних ідей, здається, вже стало для Тобіаса хорошою традицією.
Завершується альбом треком зі сміливою назвою “Requiem For A Dream”, а також «Авантазійною» версією старої-доброї пісні “Maniac” від Michael Sembello. Як цінителеві метал-каверів на поп-класику, вона не могла мені не сподобатися, але як цей заключний трек вписується в загальну концепцію альбому, сказати важко. Ще більше посилюється враження, що Avantasia зараз – це такий фановий метал-клуб за інтересами. І, напевно, це непогано, але зовсім не те, чим була, скажімо, ‘The Metal Opera’ або трилогія ‘The Scarecrow ‘. Втім, без змін в житті ніяк, правда?
Тобіас Заммет, безумовно, вміє робити музику, і робити її якісно. Але цьому альбому трохи не вистачає епічності. Та й нав’язлива думка «десь це все ми вже чули» не дає спокою протягом майже всіх треків. Тож ‘Moonglow’ навряд чи можна назвати монументальним чи революційним альбомом, але це, без сумніву, хороша, якісна робота, зроблена кількома десятками професіоналів своєї справи під керівництвом одного німецького казкаря.
‘Moonglow’ вийшов 15-го лютого на лейблі Nuclear Blast.
