Наприкінці травня Grave Digger, які цього року святкують своє 40-річчя, випустили свій 20-й альбом ‘Fields Of Blood’. У липні Droll мав довгу розмову з легендарним Axel Ritt про Шотландію, COVID-19, плани на 2020, 2021 роки та ситуацію в музиці в наші дні. А тепер ми врешті переклали інтерв’ю українською.
Англійська версія інтерв’ю: Antichrist Magazine
Як у тебе справи в ці дивні часи?
Що ж, як ви можете собі уявити, артистам зараз всюди не так просто. Немає концертів ні в Європі, ні в інших частинах світу. Досить складна ситуація склалася у багатьох частинах нашої справи. Всі сподіваються, що ситуація зміниться якнайшвидше, але я впевнений, що в 2020 році більше ні для кого не буде шоу – незалежно від того, наскільки великий гурт. Тож всі ми сподіваємось на 2021 рік.
Але я сподіваюсь, що ти, твоя родина та колеги по гурту в порядку?
Так, у нас все добре, і якщо чесно, мої щоденні справи не сильно змінилися, тому що у мене студія та лейбл звукозапису, а також випускаючий лейбл. Єдине, що змінилося – це ситуація з лайвами, все інше добре. Але ситуація з лайвами – це основна частина бізнесу.
Якщо чесно, ми, Grave Digger – одні з щасливчиків, тому що у нас є достатньо грошей, щоб жити один-два роки, так що це не проблема. Але багато моїх колег змушені закрити свої справи. Вони більше не здатні жити за рахунок музики і повинні повернутися до колишніх професій чи ще гірше – їм доводиться вивчати нові професії. Наприклад, мій друг, дуже хороший басист, зараз працює садівником або буде працювати кухарем чи будь-ким іншим, і це досить важко, так.
Так, це дуже важко. Сподіваюсь, що наступного року ситуація зміниться.
Ми всі сподіваємось на це.
У будь-якому випадку, давайте перейдемо до вашого останнього альбому – ‘Fields Of Blood’. Ви з самого початку планували закінчити, скажімо, “Шотландську трилогію”, або це був просто підходящий час, щоб це зробити?
Я думаю, і те, і інше. Ми з Крісом (Chris Boltendahl, вокаліст гурту – прим.) багато розмовляли про цей альбом, тому що ми обидва думали, що рано чи пізно підходящий час настане. Попередній альбом ‘The Living Dead’, можна сказати, трохи поляризував шанувальників. 50% сказали, що це дивовижний, чудовий альбом, 50% сказали «ні, це не моє», але 100% з них говорили про альбом. Ми думали, що було б добре дати людям те, чого вони точно очікують від такого гурту, як Grave Digger. Тож це було так: «Давайте зробимо останній крок! В останній раз давайте дістанемо справжні волинки, дістанемо військових барабанщиків і напишемо пісні, які, ми знаємо, сподобаються людям». Отже, це все було не випадково, а навмисне.
Що такого особливого у Шотландії для Grave Digger та особисто для тебе? Це не єдина країна, яка боролася за свою незалежність.
Це вірно. 25 років тому, коли ‘Tunes Of War’ був записаний і виданий, це все розпочалося тому, що тодішній басист Tomi Göttlich був викладачем англійської мови та історії. Наскільки мені відомо, він висунув ідею зробити концептуальний альбом про Шотландію: він був дуже добре інформований і багато знав завдяки своїй професії. Цей альбом був дуже успішним, і деякі частини, які були досить новими для такого гурту як Grave Digger (до того часу – типового true German metal гурту), з’явилися разом із цим. З того часу гурт почав краще інформуватися про країну та місця. Наприклад, Кріс багато разів подорожував до Шотландії та багато дізнався про її культуру. Це прекрасна країна. Тож частинки поєдналися разом, і ми – можливо, випадково – стали шанувальниками Шотландії. Але додати такий інструмент, як волинка (справжня волинка) було викликом для мене як композитора. Є так багато цікавих частин, які зробили нас шанувальниками Шотландії, але все ж, я думаю, це сталося випадково.
Після твого приєднання до Grave Digger як гітариста вийшов альбом ‘The Clans Will Rise Again’. Ти також можеш назвати це «випадковістю» або це щось, що ти приніс у гурт?
Напевно, це також сталося з певною ціллю, коли я приєднався до гурту. За цим була певна історія. Я знаю Кріса десь 30 років або більше. Ми працювали разом у музичному бізнесі в рамках мого лейблу; у Кріса була компанія з промо, тому ми багато контактували, але ніколи не грали разом у гурті, лише співпрацювали з ділової сторони. Коли мій попередник покинув гурт, Кріс подзвонив мені прямо з відпустки у Греції. Він розповів мені про ситуацію і сказав: «Аксель, у нас залишилось ще кілька шоу цього року. Можеш допомогти нам? Контракт вже підписаний, і нам потрібен гітарист, який зіграє з нами ці виступи». Я відповів: «Гаразд, я це зроблю», і він сказав: «Єдина проблема – ти маєш лише 10 днів! Тож, будь ласка, познайомся з цими піснями». Тож я скасував усі свої плани, а потім засів лише за те, щоб грати та практикувати ці пісні. У нас було одне шоу на фестивалі в Німеччині, а далі йшов бразильський тур, де ми ніколи не були до того, тому для мене у 2009 це було дуже захоплюючим. Наприкінці року гурт запитав мене, чи хочу я стати постійним учасником, і я сказав: «Так, я був би радий», тому все склалося, і тоді на сцену вийшов наступний альбом. Якщо чесно, було лише кілька альбомів, які мене вразили, коли я вперше почув ім’я “Grave Digger”, але, звичайно, на першому місці був ‘Tunes Of War’, тому що це також і найуспішніший альбом. Я подумав, що буде непогано зробити щось, що захочуть почути люди, але з новим гітаристом і всім новим. Я подав ідею: «Давайте зробимо щось шотландське!», і гурт сказав: «Чому б ні?» Так з’явилася друга частина трилогії. Тож це також було не випадково.
Чудова історія! Я знаю, що Кріс дуже любить історію. А як щодо тебе, Єнса та Маркуса (Jens Becker та Marcus Kniep, бас-гітарист та клавішник/барабанщик гурту – прим.)?
Так, ми також. Чесно кажучи, я багато разів бував у Англії, але ніколи не був у Шотландії, винен (сміється). Але, звичайно, я багато чого бачив в Інтернеті, і Кріс багато чого розповідав мені про Шотландію. Дуже погано те, що першим синглом з нового альбому мав бути “Lions Of The Sea”, і ми мали на нього дуже великі плани. Ми збиралися зняти відео, наймасштабніше відео за всю історію Grave Digger, в оригінальних місцях у Шотландії. У нас була команда із 30 чоловік – операторів, візажистів і таке інше. Ми хотіли зупинитися там на один тиждень і не робити нічого іншого, крім зйомок. Але, як ви можете собі уявити, COVID-19 вбив усі плани, і в ці дні ми не могли ані зустрітися, ані покинути Німеччину, ані в’їхати до Шотландії. Проблема полягала також в тому, що у нас не було жодного іншого контенту для цього відео. Ми сказали: «Добре, перше відео – “All For The Kingdom”, це буде лірик-відео, потім друге – з Ноорою (Noora Louhimo, вокалістка Battle Beast – прим.), “The Thousand Tears” – ми зняли якісь кадри, поки вона записувала вокал у моїй студії… І зараз з’явиться дуже-дуже велика річ». І нічого не з’явилося! У нас не було контенту, відеоматеріалу, нічого! Тому ми вирішили зробити щось на зразок хорошого лірик-відео: ми купили деякий якісний контент із чудовими сценами, і нам потрібен був гурт у відео. Ми взяли кілька сцен з DVD, який був записаний під час нашого останнього туру по Японії – там є кілька приємних кадрів – і склали це разом, тож врешті-решт нам було що показати фанатам. Вийшло нормально, але це не можна порівняти з початковим планом, який був прекрасним. Так, це дуже сумна історія для гурту та для шанувальників.
Давай уявимо таку ситуацію: молода людина слухає ‘Fields Of Blood’, вона зацікавилась історією Шотландії, битвами, героїзмом, і хоче дізнатись про це більше. Що б ти порекомендував, з чого почати?
Ну, найкраще було б відвідати Шотландію. Тому що коли ви перебуваєте в цій країні, є багато історичних місць, музеїв, де ви можете побачити все, що важливо щодо цієї країни. Звичайно, Інтернет – це також чудове місце, але я думаю, що бути там, дихати повітрям і бачити визначні місця на власні очі – це абсолютно інше. Можливо, у VR-окулярах це буде досить схоже; я сподіваюся, що так, бо вам не доведеться заходити в літак… Можливо, наступні покоління після нас будуть робити це таким чином, але на даний момент, я думаю, найкраще – відвідати ці місця.
Повернімось із шотландської історії до сучасності. Два роки тому в інтерв’ю для XS Rock ви сказали: «Spotify та друзі зіпсували комерційний фактор рекордингових компаній та виконавців. Ми останні динозаври, які можуть жити музикою, але в майбутньому більше не буде гуртів, які зможуть це робити. Тож якщо у вас є шанс здобути іншу професію, скористайтеся їм». Чи щось змінилося з того часу?
Те, що ти сказав, дуже схоже на мене (сміється).
Це повністю твоя цитата; я можу дати посилання, якщо хочеш.
Ні-ні, я впевнений, що саме я це сказав. На жаль, це не змінюється; воно погіршується, оскільки основна проблема полягає в тому, що… Розумієш, у минулі часи ви записували альбом, випускали його і їхали в тур, щоб просувати, тому що альбом був тією частиною, де можна було заробити найбільше грошей – ви продавали вініли, продавали компакт-диски і таке інше. Зараз це працює цілком навпаки: ви записуєте реліз, щоб мати привід поїхати у тур, адже двома частинами, де ви можете зараз заробити гроші, є живі виступи та продаж мерчу. Гроші, які ви заробляєте з продажу альбомів, зі стрімінгів і всякого такого – це в середньому сума, яку ви можете заплатити за оренду студії звукозапису та інші подібні речі. Більше немає шансів заробляти гроші, продаючи альбоми. Тож проблема в тому, що кожен гурт знаходиться у турах, лише у турах. Візьмімо Sabaton: вони грають по 300 шоу на рік.
Подивимось на Німеччину: майже в кожному місті відбувалось по два-три шоу щодня! Хто зможе відвідати всі ці виступи? Вони хапають шанувальників інших гуртів, і замість одного майданчика, заповненого, наприклад, 300 людьми, ви отримуєте два майданчика, заповнених 150 людьми, тому що половина сказала «Я піду на це шоу», а друга половина сказала «Я піду на інше шоу», і тепер концертна частина також стала більш проблематичною. Тож мерч – це єдина або остання частина, з якої ми можемо заробити реальні гроші. Коли ваш гурт «гарячий», справді багато енергії – можливо, у ваші 20-25 років – як ви будете заробляти гроші? Звичайно, ви можете грати наживо, але щоб отримати більші локації або більше фанів, вам доведеться грати на цих майданчиках як гурти розігріву або щось таке. Це дуже-дуже складно, і ситуація, яку ми маємо зі стрімінговими ресурсами, такими як Spotify, абсолютно жахлива, ви не уявляєте.
Наприклад, мінімальний дохід у США, наскільки мені відомо, становить приблизно 1300 доларів (7,25 доларів на годину згідно з Вікіпедією). Щоб отримати таку ж суму для виконавця на стрімінговому порталі, як Spotify, пісню, яку ви написали, мають прослухати 50 мільйонів разів. Тож уявіть, скільки людей має слухати ваші пісні, щоб отримати 50 мільйонів! Це неможливо! І ми говоримо про мінімальний дохід. Можливо, артисти на зразок Taylor Swift можуть це зробити, але я думаю, що вони отримують достатньо грошей і з інших частин діяльності. Це жахливо! Отже, якщо хтось запитує мене, що можна зробити, щоб стати професійним виконавцем, я все одно кажу: «Займайся музикою як хобі і працюй на денній роботі, щоб отримувати дохід, годувати сім’ю та платити оренду», і я ненавиджу це говорити. Коли ви вкладаєте всю енергію в музику, а це не працює, вам доводиться працювати на дуже-дуже поганих роботах. Це руйнує всю енергію, яку ви вкладаєте в музику, і це найгірше, що може статися з музикантом.
Що ж… Я не очікував, що щось зміниться з твоєї відповіді два роки тому, але я також не очікував, що відповідь буде настільки песимістичною.
Це дуже-дуже сумно. Як я вже казав, такі гурти, як Grave Digger, ми щасливці. Ми ще можемо заробляти на життя музикою, і я сподіваюся, що так і буде, поки ми не підемо, але наступне покоління – вони в цьому плані невдахи, і це дуже сумна історія.
На твою думку та з позиції твого досвіду, чи є шанс, що щось якось зміниться чи ні?
Ні, я не думаю. Думаю, це залежить від двох-трьох різних поглядів на музику. Також це, звичайно, залежить від Інтернету – це найважливіший винахід за останні роки, і ніщо не працює без нього. У вас є великі шанси заробити гроші, і у вас є великі шанси налагодити контакт зі своїми фанами: наприклад, це інтерв’ю, яке ми робимо в даний момент, не було б можливим без Інтернету, оскільки це Skype, і це чудово, мені це подобається. Але все, що ви можете розмістити у цифровому форматі – скажімо, фільми, музика та будь-що інше – буде чимось, що може бути поширеним через Інтернет. І як тільки воно з’явиться в Інтернеті, хтось скаже: «Я хочу отримати це безкоштовно, або, можливо, я вкладу туди трохи грошей»; воно повинно бути безкоштовним або дуже-дуже дешевим, і це основна частина для таких компаній, як Spotify. Не зрозумійте мене неправильно: наприклад, Apple Music чи Napster – ті, хто не робить цих безкоштовних облікових записів, – з ними все в порядку. Я говорю про Spotify та Deezer, вони єдині, хто робить це повністю безкоштовним, і це, на мій погляд, має бути заборонено. Коли ви клієнт, маєте преміум-акаунт, платите 10 доларів на місяць або близько того і слухаєте пісню через Spotify, лейбл отримує за кожну пісню близько одного цента. Якщо ви робите те саме з безкоштовним акаунтом, це лише 10% від цього, тож весь альбом з 10 піснями буде складати один цент. І я думаю, що для виконавців, для лейблів має бути мінімальна оплата, тож, можливо, таким ресурсам потрібно підвищувати ціни на стріми. Але, наприклад, Spotify скаже: «Вибачте, ми повинні платити більше, ми повинні зробити 30 доларів на місяць». Тоді Amazon скаже: «Мені це не потрібно! Я не буду піднімати ціни», і всі скажуть: «Добре, залишимо Spotify і підемо на Amazon Music». І ніхто не скаже Джеффу Безосу, найбагатшій людині у світі, як він повинен встановлювати ціни для своєї компанії. Тому я думаю, що це ніколи не зміниться.
Єдине, що може бути – деякі уряди визнають, що якщо у вас немає артистів, які можуть жити за рахунок музики, то в майбутньому не буде хорошої музики. І, можливо, будуть деякі програми, де професійні виконавці отримуватимуть мінімальний дохід від уряду, це могло б допомогти. Щось таке, наприклад, було у Швеції багато років тому: якщо ви професійний виконавець, то ви отримуєте мінімальний дохід від уряду. Це був час у 80-х роках з безліччю чудових музикантів, таких як Мальмстін: у них був вільний час, вони могли практикуватися цілий день, оскільки мали мінімальний дохід від уряду.
Повернімось до Grave Digger. Ви випускаєте альбоми раз на два роки. Це ваш типовий робочий ритм чи щось інше?
Це наш звичайний проміжок часу, тому що ми все ще працюємо у старому стилі, а не просто граємо метал старої школи. Ми також притримуємось старого графіку, що означає вихід нового альбому, тур-тур-тур, і далі знову новий альбом. Таким чином працювало багато гуртів у минулі часи – ну, раніше це був новий альбом кожен рік. Це відбувається природно.
Ви коли-небудь хотіли зробити в цьому перерву?
Ні, можливо, навпаки. Через локдаун та проблему з живими концертами, ми дійшли до того, що це буде добре. Ми вирішили робити нові альбоми Grave Digger щороку, доки не зможемо грати наживо. Замість того, щоб сидіти і чекати чогось, ми можемо писати нові пісні та записувати нові альбоми. Тож якщо все ще буде заборонено грати шоу, наприклад, у 2021 році, то у 2021 році буде новий альбом Grave Digger.
Ого, чудово! Ви вже працюєте над цим чи просто маєте якісь ідеї?
Так, ми вже працюємо над цим, це правда! Справді кумедна історія була з альбомом ‘The Living Dead’. Коли ми передаємо мастер-записи рекординговій компанії, завжди проходить кілька тижнів або місяців, поки альбом вийде. Ми почали роботу над створення композицій ‘Fields Of Blood’ ще до релізу альбому ‘The Living Dead’. І цього разу так само – ще за місяць до виходу ‘Fields Of Blood’ ми з Крісом вже працювали над новим альбомом! У нас вже є концепція, тому ми працюємо над ним.
До речі, у вашому попередньому альбомі ‘The Living Dead’ є пісня “Zombie Dance”, яку ви записали разом з Russkaja. Цей трек був для мене абсолютною несподіванкою. Чия була ідея це зробити?
Іноді з Grave Digger трапляються якісь особливі речі. Справа в тому, що Кріс придумав ідею, і він зателефонував мені.
– Акселю, я хотів би зробити справжню пісню для вечірок! Нам потрібна party-пісня, під яку люди зможуть танцювати, співати і всяке таке.
– Хм, ну, Крісе, ти знаєш, ми відомі як дуже традиційний олдскульний true German heavy metal гурт, і ти хочеш зробити пісню для вечірок?
– Так!
Потім я захотів пожартувати і сказав:
– Ну, тоді давай зробимо польку! – я мав це на увазі як жарт, але Кріс сказав:
– Так, це гарна ідея!
– Ти знущаєшся!
– Ні! Давай зробимо польку!
– Я можу написати тобі все, що ти хочеш, звісно я можу написати польку (і, сказати по правді, мені подобається полька), але ти справді вважаєш, що це правильна річ для Grave Digger?
– Так, давай зробимо це!
– Гаразд, чудово, давай зробимо, мені це подобається.
Тож я написав повну польку, Кріс додав текст і хуки, ми разом зробили аранжування, і коли пісня була готова, ми дуже нею пишалися і презентували її решті учасників гурту. Ви б бачили їх обличчя! (сміється)
Вони були вражені?
«Що, чорт забирай, ти зробив? Ти з глузду з’їхав? Ти здурів?», і я сказав: «Агов, ми Grave Digger! Нам дозволено робити все, що хочемо!»
Потім я сказав: «Звичайно, це ще раз поляризує фанів, 50% це ненавидітиме, 50% це сподобається, але всі будуть говорити про це». Це було саме так, але чесно кажучи, я не очікував деяких дуже-дуже жорстких слів деяких пристрасних фанатів, які абсолютно не зрозуміли, що ми зробили. Це був перший сингл, який ми випустили як відео, і ми отримали деякі дуже погані коментарі. Хтось сказав, що весь альбом буде альбомом польки – ще не послухавши альбом, а лише очікуючи, що він буде таким; хтось сказав, що ми зруйнували heavy metal, ми зрадники, що це за лайно і все таке. Але я сказав: «Решта альбому – це чистий Grave Digger German true heavy metal, і це одна party-пісня. Якщо вам не подобається, я не маю нічого проти, тому пропустіть її або не слухайте. Але коли ви кажете такі слова гурту, я не можу цього прийняти». Коли я був дитиною, та й коли подорослішав, я любив Van Halen. І, наприклад, якщо б у мене була можливість зв’язатися з Едді Ван Халеном через Інтернет, і була б пісня, яка, можливо, мені не сподобалася – скажімо, “Jump” – мені ніколи б і на думку не спало говорити у такому тоні з таким хорошим гітаристом, як Едді Ван Хален. Але люди думають: «Гаразд, я можу зв’язатися з ними через Facebook, YouTube, і я скажу їм, які вони фігові!» Агов, народ! Проявіть деяку повагу! І, до речі, “Zombie Dance” є другим за прослуховуваннями треком Grave Digger за всю історію. Звичайно, перший це “Rebellion”. А на другому місці, перед “Heavy Metal Breakdown” – “Zombie Dance”. Отже, схоже, що з цією піснею ми зробили щось правильно!
Звичайно, я можу повністю зрозуміти шанувальників, оскільки вони знають Grave Digger за певним звучанням та певним стилем написання пісень. Наприклад, коли я слухаю AC/DC, я очікую особливого звучання та стилю написання пісень, які я хочу почути від AC/DC.
Але в цьому проблема: коли ви слухаєте AC/DC, іноді ви не можете зрозуміти, який саме альбом ви слухаєте. Ви можете бути впевнені, що слухаєте AC/DC, але іноді не можете бути впевнені щодо альбому!
Або, можливо, ви слухаєте останній альбом Airbourne, який є нічим іншим, як точною клонованою копією старого альбому AC/DC, але це вже інша історія, я розумію, що ти маєш на увазі. У будь-якому випадку, якщо хтось каже «Мені не подобається пісня», це абсолютно нормально для мене; немає проблем, звичайно, чому б і ні! Але ці образи в Інтернеті, цього точно не має бути.
Гаразд, повернімось до неприємної для всіх нас теми та поговоримо про живі шоу, які, сподіваюсь, знову стануть можливими наступного року. До COVID-19 ви коли-небудь планували зіграти всю “Шотландську трилогію” наживо?
Так. Можливо, не всі пісні, але у нас були дуже великі плани на цей рік, тому що ми були забуковані на більшість найбільших фестивалів у Європі, таких як Wacken Open Air або Rock Hard Festival, які проходять у Німеччині, і ми мали плани зробити виключно шотландське шоу з відповідними вбраннями на сцені. Разом із нами на сцені мало бути багато справжніх волинок. Є німецький оркестр волинщиків, що складається з 60 чоловік – це справді величезно і так пекельно гучно, ти собі не можеш уявити. Вони повинні були виступати з нами на Wacken Open Air, і у нас мало бути кілька барабанщиків з Франції, які також виконували військові барабани на альбомі. Але проблема полягає в тому, що якщо ми хочемо зіграти всю трилогію із трьох альбомів, це буде дві години звучання, і я не думаю, що у нас буде дві години виступу на Wacken. Тож ми сподіваємось зробити це наступного року, в 2021. Поки що це виглядає добре, але все буде залежати від обставин. Ми маємо один рік, вирізаний з історії, і все, що було заплановано на 2020, розпочнеться у 2021.
Досконале, ідеальне шоу Grave Digger, яке воно? Як це повинно бути?
Ідеальне шоу… Я думаю, ми вже його мали. Незалежно від того, кого з членів гурту ви запитаєте, я майже впевнений, що всі вони скажуть, що найкращим шоу, яке коли-небудь робив Grave Digger, був виступ у якості хедлайнерів на Wacken Open Air 2010, ви можете подивитися його на YouTube. Того дня все було ідеально! Публіка була ідеальною, звук був ідеальним, у нас було багато запрошених зірок, запрошених вокалістів: Хансі Кюрш із Blind Guardian, Доро Пеш та багато інших. І все пройшло добре, що було справжнім випробуванням. Я можу розповісти історій на пару години. Виступ справді пройшов добре, і це було справді ідеальне шоу. Якщо ми коли-небудь зможемо наблизитись до цього, ми будемо дуже раді. Але нам пощастило, ми мали ідеальне шоу, і це було чудово. Подивіться його на YouTube, і ви побачите відгук аудиторії, побачите, що там відбулося щось чарівне.
Чи можлива ситуація, щоб Grave Digger поїхав у тур у якості сапорт-акту?
Ми робили сапорт-тур цього року; ми провели два американські тури у якості сапорту наших друзів Blind Guardian. Якщо гурти підходять одне одному, і таким чином ми можемо грати на більших майданчиках, ніж коли граємо як хедлайнери, то звичайно! Це завжди залежить від того, коли, де, як з грошима, але у нас немає проблем робити сапорт-шоу, хай і з меншим беклайном, ми не проти. Поки людям це подобається, ми можемо грати скрізь. У такого гурту, як Grave Digger, є одна чудова річ: у нас немає бек-треків – чи, можливо, лише невеликі клавішні бек-треки, але ми можемо грати з жахливим звуком у жахливих місцях з поганими сценами – не біда, це все одно Grave Digger. Це добре для гурту і, звичайно, добре для фанів.
У вашій дискографії вже 20 альбомів, це величезна кількість. У вас є пісні, які нудні для вас, або які ви вже втомилися грати, але шанувальники все одно хочуть їх чути?
Ні. З того часу, як я в гурті, думаю, було лише одне шоу в Англії, де у нас був дуже поганий стейдж-менджер, і все пішло погано. Там були Molly Hatchet, там був Sebastian Bach. Був певний час виступу, але все затримувалось, затримувалось і затримувалось, і в якийсь момент їм довелося закрити сцену. Ми їхали до Англії, щоб зіграти лише 25 хвилин або близько того, тож у нас був час лише на одну пісню, і нам довелося вирішувати, буде це “Heavy Metal Breakdown” чи “Rebellion”. Здається, ми вибрали “Heavy Metal Breakdown”, не впевнений. Але це був єдиний раз, коли ці дві пісні не виконувались обидві на шоу Grave Digger. Звичайно, ми грали їх сотні разів, Кріс, можливо, тисячі разів, але я думаю, що коли у вашого гурту є якісь справжні хіти, вам справді пощастило, тому що мільйони інших команд віддали б свою праву руку за те, щоб у них були хіти, які всі знають і всі хочуть почути. Я не думаю, що ви запитаєте Ангуса Янга з AC/DC, чи не втомився він грати “Highway To Hell”.
Я розмовляв з Пером із Sabaton, і, за його словами, вони не грають, наприклад, “Primo Victoria” на репетиціях, але все одно грають її перед публікою. Але те, що ти сказав – я бачу у твоїх словах величезну повагу до ваших шанувальників.
Абсолютно! Розумієш, коли я йду на концерт, звичайно, я хочу почути великі хіти. Наша робота – грати те, що люди хочуть почути, і, звичайно, те, що ми хочемо грати, тож це певний мікс. Але якщо у вас вийшло 20 альбомів, як у нас, то люди завжди очікують якусь одну пісню, яку вони дуже люблять, і якщо ми її не зіграємо, це буде розчаруванням. Але ми маємо обмежений час виступу; ми не можемо зіграти всі пісні. Ми маємо грати великі хіти, і половина часу йде лише на них. Але мені все одно подобається, коли люди співають тексти пісень, підіймають руки догори і таке інше. Це те, чому ми на сцені, і ми маємо служити тому, що люди хочуть чути. Звичайно, не всьому, але великим хітам.
Тож якщо ми вже говоримо про це, як з такою кількістю пісень скласти сет-лист для туру?
Зазвичай це робить Кріс. Він робить чорновий варіант і надсилає його всім, щоб ми могли зробити свої коментарі, обговорити його, але я думаю, що 80% сет-листу складає Кріс. Чесно кажучи, в 99,9% випадків це той самий список, який зробив би і я, тому немає значення, хто цим займається. Іноді хтось хоче трохи більше зіграти якусь пісню, або потрібно трохи більше зіграти якусь пісню, але остаточне рішення ухвалює Кріс.
Цього року Grave Digger святкує 40-річний ювілей. Що для вас означає це число?
Коли ви створюєте гурт, ви не очікуєте, що він буде працювати 40 років, тому це велика справа, це чудово! Це справжня честь для нас, що люди відвідують наші шоу протягом такого тривалого часу. Оскільки якщо не буде фанів, ми не зможемо більше робити альбоми і не зможемо більше виступати. Звичайно, це та сама відповідь, яку скажуть і багато моїх колег: доки людям подобається слухати, що ми робимо, доки вони купують альбоми, приходять на шоу, і доки наше здоров’я дозволяє нам займатися цією професією, ми будемо продовжувати.
І останнє: коли вся ця дивна ситуація закінчиться, що буде першим, що ви зробите?
Зіграємо наживо, звичайно! Ми всі з нетерпінням чекаємо можливості повернутися на сцену, і не лише гурти, а також наші команди: беклайнери, світлотехніки, звукорежисери, букінгові компанії, майданчики і, звичайно, фани! Це головне, чого ми всі чекаємо! Це все одно, що стояти біля закритих дверей і чекати, поки хтось їх відчинить. Проблема в тому, що ми – перші і останні. Наша професія припинила діяльність першою і відновить її останньою. Отже, ми, вся музична культура у всьому світі, ми справжні лузери COVID-19. Звичайно, людям, які померли від цього, набагато гірше, ніж нам, але у нас є бізнеси, і ми є останніми, кому дозволять повернутися до справ. Це досить важко прийняти.
Рецензія на альбом ‘Fields of Blood’ | Рецензія на альбом ‘The Living Dead’
