Лютий місяць – лютий (але це не точно) метал! Огляд найцікавіших релізів тяжкої музики з усього світу в цій статті.
Saxon – ‘Thunderbolt’
Легендарні британці з Saxon, які з далекого 1977 року записують тяжку музику та мали вплив на безліч відомих гуртів від Megadeth та Metallica і до Pantera та Sodom, випустили свій двадцять другий студійний альбом.
Альбом представляє з себе типовий та дивним чином невмирущий NWOBHM, який власне і був створенний за активної участі даного гурту. Рифи середнього темпу, швидкі барабани та міфічна тематика – все на цьому альбомі.
“They Played Rock And Roll” – одіозний гімн, присвячений смерті Lemmy та розпаду Motörhead. Незважаючи на доволі примітивну лірику, на мою думку, Lemmy би ця пісня прийшлася б до душі. Варто відмітити “Predator” – тут у якості гостьового вокаліста виступив Johan Hegg з Amon Amarth. Хоча поєднання виконавців у таких різних жанрах металу на перший погляд і виглядає дивним, гроул Johan гармонічно доповнює голос Biff Byford. Однозначо заслуговують уваги також “Sniper” та “Sons Of Odin”, які повертають нас до часів розквіту NWOBHM та мають певну атмосферу Manowar (у доброму розумінні цього слова).\
Therion – ‘Beloved Antichrist’
Symphonic metal гурт зі Швеції, який на початку своєї кар’єри грав дуже достойний death metal, випустив свою більш ніж епічну метал оперу ‘Beloved Antichrist’. Чому «більш ніж»? Прості цифри говорять самі за себе – 3 акти, 29 вокалістів, 46 треків та трошкі більше 3-х годин музики. Детальний огляд цієї платівки можна знайти тут.
Voodoo Circle – ‘Raised on Rock’
«Кавери на Scorpions?» – подумав я, прочитавши назву нового альбому рокерів з Німеччини. Звичайно все вийшло не настільки банально, хоча певний зв’язок відчути можна.
Проект Voodoo Circle був створений гітаристом Alex Beyrodt, який наразі зайнятий і у Primal Fear. Метою було створювати музику, подібну до найкращих творів Whitesnake, Deep Purple, Rainbow та інших класиків жанру. І загалом гурту вдається це доволі вдало, хоча джерела натхення інколи занадто очевидні.
“Higher Love” практично відразу створює думку «Я це вже десь чув», бо має практично ідентичні відрізки з “The Zoo” від Scorpions. “Walk On The Line”, очевидно, була створена під впливом Whitesnake часів ‘Saints & Sinners’. Схожа історія і з “Unknown Stranger” та “Dreamchaser”, які знаходяться десь між Deep Purple та Rainbow.
Незважаючи на очевидні елементи копіювання, якщо ви скучили за рок музикою 80х – альбом вам сподобається.
Angra – ‘Ømni’
Angra – середньої популярності метал гурт з Бразилії. Не зважаючи на свій відносно незначний статус, колектив набирає популярності, встигли побувати у різні часи у турне з Sepultura, Nightwish, виступити на Rock in Rio. Значну увагу музиканти отримали у 2015 році, коли один з співзасновників гурту – Kiko Loureiro – приєднався до культових Megadeth, замість Chris Broderick. Багато хто, враховуючи автора цього тексту, вважає, що саме завдяки зусиллям та свіжим ідеям від Kiko, Megadeth випустили надуспішний альбом ‘Dystopia’, який приніс Dave Mustaine та компанії першу статуетку Grammy Awards у категорії Best Metal Performance.
‘Ømni’ складається з одинадцяти драйвових треків з типовим для power сцени високим вокалом, але з доволі жорсткими рифами (порівняно з Helloween/Blind Guardian/Hammerfall).
Саме через це альбом можна слухати, але… пісні погано запам’ятовуються і не викликають бажання слухати знову. Не можна оминути “Black Widow’s Web”, записану з Sandy Chambers та Alissa White-Gluz з Arch Enemy. Гроулінг останної цікаво вплітається у пісню, втім на мій смак, далеко не найкращим чином. Багатьом давнім фанатам прийде по душі “War Horns”, у якій Kiko тимчасово повернувся до гурту. Загалом доволі контроверсійний альбом, який знайшов як своїх прихильників, так і викликав купу негодування серед фанатів.
Dizzy Reed – ‘Rock ‘N Roll Ain’t Easy’
Dizzy Reed відомий перш за все як клавішник Guns N’ Roses, починаючи з першої частини ‘Use Your Illusion’ і до ‘Chinese Democracy’. Саме його можна почути на бек-вокалі таких хітів, як “November Rain”, “Live and Let Die”, “Civil War”. Окрім участі у G N`R, активно співпрацював з іншими участниками гурту – Slash, Duff McKagan, Gilby Clarke. І ось, нарешті, настав час і для його сольної роботи.
Дебютний альбом включає у себе тринадцять треків, які швидко дають зрозуміти, хто такий і чим займався Dizzy протягом свого життя. ‘Rock ‘N Roll Ain‘t Easy’ має у собі усе різноманіття рок-музики середини-кінця 80-х років минулого століття, щедро заправлене клавішними програшами. У титульному треці відчувається вплив кантрі, який був характерним для багатьох американских гуртів того часу. Від “Dirty Bomb” в мене майже виросли патла як у Dave Сoverdale. Окремо дякую за “Fragile Water”, яка своїм поєднанням клавішного вступу та гітарного соло нагадала мені все той же “November Rain” (проблема лиш в тому, що за гітару тут відповідає НЕ Slash).
Добрий, не напружуючий альбом з явними нотками ностальгії. Чудово слухается «на фоні».
Ektomorf – ‘Fury’
Угорці з Ektomorf презентували у лютому свій тринадцятий альбом. «Fury» – з англійської лють, доволі влучно описує сутність цієї платівки. Прямолінійність та нестримна агресія у виконанні Zoltán Farkas та компанії відчувается у кожній пісні. Втім відчувається і певний брак нових ідей та сильна орієнтованість на музику Sepultura. Детальний огляд альбому за посиланням тут.
Deströyer 666 – ‘Call of the Wild’ (EP)
Не хотілося б обходити увагою і металістів з Австралії. Зрештою – як багато колективів з цього далекого континенту ви знаєте? Втім наразі гурт дислокується у Європі і грає агресивну та швидку музику десь на стику trash, death та black metal.
Новий EP гурту складається з чотирьох треків, які власне і відображають різноплановість гурту. “Violence Is Golden“ – олдскульний, середньотемповий trash з доволі мелодичними гітарними програшами. “Stone by Stone“ та “Call of the Wild“ – більше агресії, менше мелодичності, чимось нагадує ранніх Venom. “Trialed by Fire“ – постійно рухається між death/black.
Загалом – цікавий реліз для шанувальників вищезазначених жанрів.
Dimmu Borgir – ‘Interdimensional Summit’ (EP)
Одні з перших та найвідоміших symphonic black metal команд світу випустили свій новий реліз. Слідом за ним, у травні цього ж року очікується вихід першого студійного альбому за останні вісім років – ‘Eonian’.
З перших секунд ‘Interdimensional Summit’ стає очевидним, що норвежці не сиділи склавши руки/гітари/пентаграми. Епічний симфонічний вступ органічно переходить у типові наспівування Shagrath та підтримки оперних вокалістів. Гарний приклад того, яким має бути Dimmu Borgir, до якого ми так звикли. Не менше доставляє і музичний кліп.
Залишається з оптимізмом чекати на вихід повноцінного альбому.
Megaherz – ‘Komet’
Megaherz – німецький (ну хто б міг подумати) колектив, який багато експериментував зі звучанням, але як і багато німецькомовних метал проектів зупинився на industrial metal, десь по сусідству з Rammstein та Oomph!. Кумедним є той факт, що на данний момент у складі мюнхенців не залишилось жодного оригінального учасника.
Прихильникам Neue Deutsche Härte та industrial metal реліз чудово залетить, особливо в очікуванні нової роботи від легендарних Rammstein, яка очікується вже цього року. Повний огляд альбому за цим посиланням.
Necrophobic – ‘Mark Of The Necrogram’
«Necrophobic повернулися, хай живуть Necrophobic!» – приблизно такою була реакція на багатьох форумах після прослуховування восьмого студійного альбому blackened death metal гурту зі Швеції. І мушу визнати, що згоден з більшістю фанатів.
Anders Strokirk повернувся у якості вокаліста після більш ніж двадцятирічної перерви. Власне саме з ним був записаний дебютник ‘The Nocturnal Silence’, який відразу приніс популярність гурту.
Все у кращих традиціях шведського death metal – агресія, прямолінійність, сатанізм, печиво зло знатно приправлене black-мотивами, втім без втрати ритмічності та гармонічності.
Невеликий ліричний відступ.
Один з найкращих альбомів місяця, на мою думку звичайно. Я слухаю різноманітний black metal – від тих хто рухається у бік kvlt/true до symphonic black та інших. Часто стикався з проблемою – або пісні неможливо довго слухати підряд, або вони навпаки занадто «софтові». Цей альбом прийшовся мені до душі саме тим, що знаходиться як раз у «золотій середині».
