Блог: Топ-20 альбомів 2020 | Юрій Зимовін

Як казали в одному давньому серіалі: «Принаймні, у нас все ще є музика». Гадаю, в такий дивний, нелогічний та ізольований рік це твердження як ніколи доцільне. В даному списку ви знайдете деякі з найбільш визначних робіт, які доводилось чути цього року і які зробили його значно кращим, ніж він міг би бути без них. 

Позиції у списках топ-альбомів – річ вкрай суб’єктивна, тож цей топ радше варто розглядати як рекомендації для прослуховування, аніж строгий рейтинг. Вважаю кожен з цих релізів занадто успішним, щоб пропускати який-небудь із них.

Більше альбомів можна знайти в тематичному плейлисті на Spotify, де мною було відібрано близько 200 прекрасних цьогорічних композицій.

20. Anna Von Hausswolff – All Thoughts Fly

Назва цілком відображає наповненість альбому. Кожна платівка виконавиці створює цей неповторний магнетичний вплив на слухача, який розбурхує уяву та спонукає думки летіти далеко углиб свідомості. Дивовижно, яку багату музику можна створювати, використовуючи всього лиш один інструмент. Глибокі звуки орга́ну хвилюють, зачаровують, навіюють сум та дарують радість. Джерелом натхнення для шведської музикантки став відомий Священний Ліс, або Sacro Bosco, розташований в Італії та наповнений химерними скульптурами, одну з яких й можна побачити на обкладинці альбому. Безсумнівно, чудове доповнення до дискографії Anna Von Hausswolff.

Spotify | YouTube Music

19. Lunatic Soul – Through Shaded Woods

Перший погляд на обкладинку альбому вмить викликає асоціації з входом до Чорного Віґваму у Твін Піксі. Можливо, ця асоціація й не безпідставна. Музика на ‘Through Shaded Woods’ така ж хвилююча і навіть драматична, як на останній платівці основного гурту Mariusz Duda, Riverside. Подібність із Wasteland дуже помітна, і якщо вам сподобався останній альбом поляків, ви точно не пошкодуєте, послухавши даний реліз. Mariusz вкотре розширює і без того дуже умовні рамки progressive rock і додає ще більше фолькової акустичної гітари, яка, подібно ‘Wasteland’, місцями відгомонить американою та вестернами. І коли, здається, вже починаєш звикати до цього бардівського ухилу платівки, з’являються жорсткі гітарні рифи з домішками вже звичної для Lunatic Soul електроніки.

Spotify | YouTube Music

18. The Medicine Dolls – Filth and Wisdom

Цей колектив ще не здобув широкої популярності, однак їхній цьогорічний альбом безумовно наблизить їх до цього. Це неймовірно динамічний та мелодійний реліз тривалістю 43 хвилини, у які вмістились 14 пісень. Сюди, зокрема, входять кавери на B-52 та Talking Heads. Тут майже нема прохідного матеріалу, практично кожну пісню хочеться увімкнути знову, щойно вона закінчилась. Стилістично це поєднання garage/punk/surf та навіть goth rock, приправлене емоційним вокалом в дусі Jack White та чарівним жіночим беквокалом. Розбавляють це все моторошні орга́нні партії, котрі якимось чином звучать цілком органічно у цьому коктейлі стилів. Безумовно чудовий андеграундний реліз від молодих південноафриканців.

Spotify | YouTube Music

17. Paradise Lost – Obsidian

Чергова робота британських легенд doom metal, яка відрізняється від свого попередника дещо легшим звучанням і характеризується більшою мелодійністю. Альбом вийшов справді потужним, він прекрасно слухається від початку до кінця і просто таки набитий хітами. Окремо хотів би відзначити саунд, який, як завжди у Padarise Lost – ідеальний. Альбом ввібрав у себе найкращі складові музики британців останніх років, що вважаю основною складовою успіху цього запису: він дарує різноманітні композиції, які зайдуть як прихильникам їх повільнішого і важчого звучання, так і тим, хто радо очікує нових композицій більш наближених до gothic metal.

Рецензія на альбом ‘Obsidian’ на Daily Metal

Spotify | YouTube Music

16. Apocalyptica – Cell-0

Це був перший повноцінний альбом почутий цього року, і він надовго залишився в навушниках протягом зими. Це саме та Apocalyptica, з якою більшість слухачів познайомились ще на початку 2000-х: тут можна легко відчути дух ‘Cult’ та ‘Reflections’. Якби Cell-0’ був випущений в той час, він безумовно став би класичним у дискографії гурту. Головною причиною цьому стала відсутність запрошених вокалістів, що дозволило перенести увесь креатив та мелодику саме на інструментальну частину; і якою ж чудовою вона є! Пісні дарують цілий спектр емоцій, від апокаліптичних “Ashes of the Modern World” та “En Route to Mayhem” до темних та чарівних “Catharsis” та “Rise”. Останню вважаю абсолютним шедевром, не в останню чергу через незрівнянний кліп, який гурт випустив як анонс альбому.

Інтерв’ю з гуртом Apocalyptica на Daily Metal

Spotify | YouTube Music

15. The Beauty of Gemina Skeleton Dreams

Дебютувавши у 2006, цей швейцарський гурт випустив кілька вдалих робіт у жанрі darkwave, ставши одним з найбільш впізнаваних представників європейської сцени. Однак після випуску ‘The Myrrh Sessions’ у 2013, на котрому гурт представив акустичні версії своїх найвідоміших хітів, The Beauty Of Gemina вирішили відійти від електронного саунду, який був їм характерний раніше, все більше замінюючи його елементами фольку та блюзу. У підсумку, їхні останні дві платівки є майже повністю акустичними. Що ж до теперішнього їхнього саунду, то він чимось нагадує найкращі роботи Chris Isaak, розбавлені порцією олдскульного gothic rock. Skeleton Dreams – це довершена робота з великою кількістю хороших пісень, вміло витримана в одному жанрі. Не залишається сумнівів, що гурт досяг бажаного результату.

Spotify | YouTube Music

14. Ozzy Osbourne – Ordinary Man

Після десятирічної паузи, новий альбом не міг стати звичайним «філлером» у дискографії легенди. За словами самого Ozzy, цьогорічну роботу можна вважати чи не найдовершенішою з його каталогу, якщо говорити про обсяг зусиль та роботи, які він у неї вклав. Так, це не збірник хітів, і, можливо, дана платівка поступається в цьому компоненті попереднім, але це однозначно один з найперсональніших альбомів «Хрещеного батька металу». Особисті теми особливо чітко простежуються в “Under the Graveyard”, “Ordinary Man” (записаній разом із Elton John), “All My Life” та “Holy for Tonight”, які можна сміливо ставити в один ряд з іншими шедеврами, створеними виконавцем протягом десятиліть насиченої праці. Не варто також відкидати “It’s a Raid” (разом з Post Malone), яку вважаю однією з найкрутіших «party songs» цього року. Непогане досягнення для 72-річного чувака.

Рецензія на альбом ‘Ordinary Man’ на Daily Metal

Spotify | YouTube Music

13. Ulver – Flowers of Evil

Ці хлопці, безумовно, можуть носити звання одних з найбільших експериментаторів метал-сцени, хоча їхні останні альбоми абсолютно далекі від цього напряму. Сьогодні музика Ulver майже повністю являє собою електроніку, стиль, який можна охарактеризувати як dark synthwave. В той же час, це не заважає музикантам і досі бути поцінованими серед фанатів важкої музики. Можливо, грає роль похмура атмосфера або ж наповнена багатим змістом лірика, але чомусь цей новий (давно не новий, насправді) саунд Ulver не є аж таким далеким від того, який був на ранніх етапах їхньої творчості. Якщо хтось шукає альбом для прогулянок міськими вечорами, це буде прекрасний вибір.

Spotify | YouTube Music

12. Long Distance Calling – How Do We Want To Live?

Альбом починається з насичених пінкфлойдівських мотивів, які згодом переходять у більш звичні post-rock’ові партії, але все ж з відчутним впливом класичного progressive rock. How Do We Want to Live?’ сприймається як одна концептуальна подорож, в ході якої ми замислюємось над поняттями людського розуму, штучного інтелекту, свідомості, релігії і, найголовніше, нашого майбутнього. І хоча альбом можна вважати інструментальним, разом із речитативом пані на фоні ми шукаємо відповіді на численні запитання, які постають сьогодні перед людством, щоб все ж відповісти на головне з них, згадане в назві альбому.

Spotify | YouTube Music

11. Bohren & der Club of Gore – Patchouli Blue

Так вже сталось, що друга десятка цього топу майже повністю складається з представників різних жанрів, і музика цих хлопців, можливо, найпохмуріша та найтаємничіша з усіх (хіба що, окрім Anna Von Hausswolff). Черговий шедевр від легенд dark jazz, котрі вже більше двадцяти років тішать шанувальників видатними роботами у цьому та суміжних жанрах. Трішки вище я згадував про альбом, який гарно вмикати під час вечірніх прогулянок; ось ця платівка від Bohren & der Club of Gore може скласти йому конкуренцію для таких цілей. Від першої до останньої секунди перед очима старою кіноплівкою проносяться кадри, просякнуті атмосферою нуару та безвиході, але й романтичних дощових вечорів у світлі вечірніх вогнів.

Spotify | YouTube Music

10. GAUPA – Feberdröm

Ще один альбом (не останній у цьому списку), котрий походить зі Швеції. Головним чином, музика крутиться навколо неймовірного вокалу Emma Näslund, котра виконує просто неймовірний обсяг роботи на альбомі і раз по раз вводить слухача в німе захоплення. В той же час, інструментальна частина – те, що часто звучить нецікаво та банально в багатьох female fronted гуртах, котрі черпають натхнення з психоделічної сцени 60-х – жодним чином не програє і включає в себе багато цікавих ходів, поєднуючи stoner, psychedelic, progressive rock та doom metal. Гурт вдало використовує контрастність між високими драматичними партіями солістки, поєднаними з такими ж гітарними соло, та брутальними stoner/doom’овими рифами і просто таки вбивчим басом. Тут також присутні фолькові мотиви, які органічно вплетені в основне звучання платівки. Усі ці речі найкраще чуються в таких піснях, як “Hjulet” i “Alfahonan (Shooting Blanks)”; хоча цей альбом від GAUPA заслуговує на увагу від початку до кінця.

Spotify | YouTube Music

9. Secrets of the Moon Black House

Дана платівка зустріла змішані відгуки від слухачів та критиків. Ті, хто слухали цей гурт раніше, були добре знайомі з попередньою роботою у жанрі black metal з особливим звучанням, яке вирізняло гурт серед інших представників цієї сцени. Ті ж, хто був не так добре знайомим з ними до виходу цьогорічного альбому, або ж не чули взагалі – здебільшого залишали схвальні відгуки про новий матеріал. Black House, який включає в себе 9 пісень і триває 52 хвилини являє собою мелодійний метал на межі багатьох стилів і, на мою думку, приносить дещо нове у сучасний метал. До того ж, деякі елементи, які використовувались гуртом раніше, чутні і на цьому записі, що допомогло створити дещо по-справжньому цікаве для слухача. Особливо хочеться виділити такі композиції як “Don’t Look Now”, “Heart” i “Earth Hour”, які щільно огортають слухача атмосферою безкраїх космічних пустот.

Spotify | YouTube Music

8. Jonathan Hulten Chants from another Place

Тут ми підійшли до дебютного сольного альбому виконавця, якого особисто я вважаю одним із найталановитіших композиторів на сучасній метал-сцені. Jonathan, чий образ у цьому проєкті і зображений на обкладинці, відомий як учасник шведського гурту Tribulation, і хоч сольна платівка і виконана в зовсім іншому жанрі, естетичний бекграунд платівки викликає певні асоціації із основним гуртом музиканта. Chants from another Place’, виданий через Kscope, можна вважати шедевром сучасного фольку. Інструментальна частина майже повністю складається лише з акустичної гітари, подекуди розбавленої клавішними та ледь помітними ударними. Це дивовижно підкреслює вокал та хор, що тут і там використовується на платівці. Лірично альбом торкається багатьох тем і, здається, слугує відображенням духовної мандрівки музикантка. Власне, сама подорож крізь народження, смерть та пошук себе крізь дивовижні моря, ліси та гори відчаю і надії – і є основною тематикою тут. Цікавим є також те, що реліз Chants from another Place припав на сам початок карантинного локдауну, і я можу з впевненістю сказати, що не було альбому, який би краще передавав меланхолію цих перших днів пандемії, з якою зіштовхнулись багато із нас.

Spotify | YouTube Music

7. Warbringer Weapons of Tomorrow

Цілком можливо, найкращий thrash metal альбом року. Weapons of Tomorrowпросто розриває мізки на друзки від першої до останньої пісні. Тут також можна почути елементи black i melodic death metal, які приємно дивують зокрема при перших прослуховуваннях. Warbringer класно використовує контрастні переходи від повільного до швидкого темпу, і ця зміна динаміки часто застає зненацька, як, для прикладу, на середині пісні “Heart of Darkness” (яку я вважаю чи не найпотужнішою на альбомі). Загалом, тут немало середньотемпових пісень (великою мірою це стосується “The Black Hand Reaches Out”, “Defiance of Fate”, “Heart of Darkness” i “Notre Dame (King of Fools)”), що позитивно впливає на загальну мелодику, але й «м’яса» вистачає (здебільшого на “Firepower Kills”, “Unraveling” та “Outer Reaches”). Серед впливів дуже чітко простежуються Metallica та Kreator, що разом із загальною стилістичною різносторонністю Warbringer виливається у шалений трешовий бленд.

Spotify | YouTube Music

6. Thy Catafalque – Naiv

На кожному новому альбомі, фронтмен гурту знаходить нові втілення досконалості їхнього стилю, а також все новіші джерела натхнення, які він вміло вплітає в уже впізнаваний саунд Thy Catafalque. За кількістю жанрів, які поєднує ця платівка, вона однозначно найбагатша з усієї двадцятки. Це дивовижно, як Tamás Kátai влучно переплітає екстремальні стилі металу, угорський фолк, психоделіку, електроніку та блюз. Здається, в уяві кожного окремо взятого слухача ця музика малює щось інше, і в цьому її багатство. Це саме той випадок, коли про музику можна багато говорити, але найкраще просто послухати. Бажано, кілька разів.

Spotify | YouTube Music

5. Sólstafir Endless Twilight of Codependent Love

Ці ісландці завжди вкладають усю свою душу та майстерність у написання нових альбомів, через що поганих платівок у них просто нема. Також, неможливо вгадати, у бік яких жанрів вони рухатимуться на своїй новій роботі. Після легкого, мелодійного і повільного Berdreyminn, випущеного у 2017, гурт зробив крок у бік повернення до своїх коренів у black metal, елементи якого відчутно присутні на деяких піснях з цьогорічного альбому (зокрема, “Akkeri” та “Dionysus”). Однак загалом, цей навдивовижу меланхолійний реліз є монументальною роботою для жанру post rock, який вкотре показує широкі границі музики Sólstafir та бездонну емоційність у ній. Такі пісні як “Ör”, “Drýsill”, “Her Fall from Grace” просто не можуть залишити байдужими. Endless Twilight of Codependent Love настільки ж сумний, наскільки красивий, просякнутий сирим ісландським гітарним звучанням.

Spotify | YouTube Music

4. DOOL Summerland

Після випуску успішного дебютника у 2017, який поєднував у собі psychedelic, doom, occult та stoner rock разом з прекрасним вокалом Sängerin Ryanne van Dorst, нідерландцям DOOL могло бути важко досягнути цієї високої планки та знову здивувати слухачів. Однак ‘Summerland – це ще одна зріла робота, яка, можна сказати, дещо більше витримана в одному стилі в порівнянні з попередньою. Тут майже нема doom metal, натомість є багато post і gothic rock. Також все ще присутні нотки psychedelic та stoner rock і ще помітнішим став вплив progressive сцени 70-х, який чудово поєднується з вищепереліченими елементами. За словами фронтвумен DOOL Ryanne van Dorst, до написання цього релізу доклали зусиль всі учасники гурту, і він вийшов більш продуманим, аніж дебютник. ‘Summerland – глибока і пам’ятна робота, котра може й не зачарувати вас з найпершого прослуховування, однак з часом, ймовірніше, викличе щире захоплення. Неймовірно атмосферний, повітряний, мелодійний, містичний, похмурий, світлий – ‘Summerland’ може надовго забрати вас до себе після кількох прослуховувань.

Spotify | YouTube Music

3. Dark Tranquillity Moment

Шведські представники ґетеборзької школи melodic death metal просто не вміють видавати «погані» альбоми, успішно дотримуючись свого уславленого звучання і в міру розбавляючи його новими ідеями. Перед виходом Moment в гурті відбулись відчутні зміни у складі, однак це не лише не завадило хлопцями випустити черговий успішний альбом, а й навіть додати в деяких аспектах. Нові учасники DT, гітаристи Johan Reinholdz та Christopher Amott, котрі замінили одного з засновників гурту Niklas Sundin’a, зробили відчутий вклад до звучання альбому. Стилістично Momentчимось нагадує як Atoma, так і Construct, маючи особливо помітні вкраплення останнього. Однією з характерних рис є значне збільшення кількості чистих вокальних партіях, що можна порівняти навіть з ‘Projector. Тут варто зазначити постійний ріст Mikael Stanne, який, здається, стає лише кращим на кожній новій роботі. Альбом є шалено різноманітним: тут можна знайти доволі типові для шведів мелодійні та швидкі “Standstill”, “Failstate”, “Empire Lost to Time”, темні та середньотемпові “The Dark Unbroken” та “Eyes of the Word”, а також майже-баладну “In Truth Divided”, котра служить справжньою окрасою завершення платівки. Це лише деякі з 12 пісень, представлених на Moment, однак кожна з них робить свій вклад у цілісність роботи.

Рецензія на альбом ‘Moment’ на Daily Metal

Spotify | YouTube Music

2. Nightwish HUMAN. :||: NATURE.

Nightwish недарма є однією з найбільш комерційно успішних метал груп сучасності, створюючи щось революційне та нове на кожному новому записі. В цьогорічній роботі це була, безперечно, інструментальна оркестрова композиція, яка зайняла усю другу частину цього подвійного альбому. І хоча таке рішення припало до душі не всім фанатам, Nightwish завжди були гуртом, який робить те, на що деякі інші гурти на їхньому місці не наважились би. Поділена на вісім частин “All the Works of Nature which Adorn the World” є монументальною роботою для Tuomas Holopainen, котра вкотре висвітлює його захоплення взаємозв’язком природи, людини та світу навколо нас. Перша ж частина альбому представляє сильний матеріал саме в жанрі symphonic metal, з деякими звичними ходами на піснях типу “Noise” та “How’s the Heart”, але й деякими новими/добре-забутими елементами, як на передостанній композиції “Tribal”. Можна також відчути більший рух у бік folk metal, немалою мірою завдяки Troy Donockley, який тепер є повноправним членом гурту. І хоча на цій першій частині можна виділити кожну пісну, хочеться окремо зупинитися на “Endlessness”. Вона не стала типовим для групи «епіком» (очевидно, через наявність оркестрового гіганта на другому диску), але нагадує слухачам, що вокалу Marko Hietala дещо замало на новій платівці, бо ж як бомбезно він звучить на цій завершальній композиції! І так, окремі оплески Floor Jansen – це, мабуть, її найсильніша робота у Nightwish.

Рецензія на альбом ‘HUMAN. :||: NATURE.’ на Daily Metal

Spotify | YouTube Music

1. Katatonia City Burials

Взявши перерву після випуску шедеврального The Fall of Hearts, гурт повернувся з новим релізом, який майже не поступається своєму вже класичному попереднику. На альбомі нема прохідних пісень, він збалансований, різноманітний та цілісний. City Burialsтакож продовжує взятий проговий курс і місцями навіює асоціації з колегами з Opeth та Soen. Цікаво, що навіть при цьому виразному проговому звучанні пісні Katatonia стали коротшими, дозволивши їм вмістити 12 пісень на альбом загальною тривалістю у 52 хвилини. В ньому відчутні нові ідеї, особливо в таких композиціях, як “Lacquer”, “Vanishers” та “Lachesis”, тоді як інші ввібрали в себе все найкраще від попередніх альбомів гурту, аж до The Great Cold Distance. Це чергова казка смутку та темряви, традиційно обрамлена у насичені гітарні рифи, драматичні соло та навдивовижу атмосферний голос Jonas Renke. Сьогодні Katatonia це, безумовно, один з тих гуртів, які рухають меланхолійний метал у новому напрямку, і їхнє поки останнє слово, City Burials, є довершеною роботою, що найповніше розквітає після кількох прослуховувань і цілковитого занурення у цю похмуру атмосферу особистих переживань.

Рецензія на альбом ‘City Burials’ на Daily Metal

Spotify | YouTube Music


Читайте також: Топ-10 альбомів 2017 від Юрія Зимовіна