Ви любите м’ясо? А в музичному сенсі? Зараз покажу відбірний італійський стейк, який маринується на просторах YouTube з 2011 року. Сьогодні в рубриці #кліптижня у нас Fleshgod Apocalypse із піснею “The Violation” (дивіться відео в кінці тексту).
Якщо ви не знайомі з гуртом Fleshgod Apocalypse, то це technical brutal death metal із дуже яскравою симфонічною складовою. Дуже. Це вирізняє банду навіть з-поміж схожих робіт на кшталт SepticFlesh або Moonspell.
Насамперед відзначу драмера Francesco Paoli, партії якого за рівнем виконання знаходяться десь на межі із фізичними людськими можливостями – у сьогоднішній пісні “The Violation” ви це точно відчуєте. А також виділю клавішника Francesco Ferrini, який пише й оркестрові партії, які часом виходять навіть на перший план. Поєднання обох швидкісних Francesco створює видовищно-нестримний шквал, який є чудовою ілюстрацією гарячої італійської крові та темпераменту.
Тепер про відео. Абсолютно кінематографічні кадри, стиль операторської роботи, монтажні склейки та грим з перших секунд занурюють нас в атмосферу таємничості та містики. За картинкою складно розпізнати епоху, яку хоче показати режисер, однак в цілому тягне на 20 сторіччя.
В будинку, де відбувається дія, ми бачимо типовий італійський інтер’єр, а сюжет розгортається між лютою грою музикантів на своїх інструментах та якимись типовими чоловічими тусовками.
Цікавий момент, що в цих різних сценах у музикантів різний одяг, різний грим, також відрізняються і кольори картинки – цими засобами режисер показує відмінність між сюжетними лініями. А барабанщику навіть притрусили пилом залізо.
Під час перегляду я на кілька секунд навіть уявив, що так у них проходять репетиції – спочатку хлопці майстерно терзають свої інструменти, а потім починають святкувати цей священний акт – із цигарками, алкоголем, картами та розмовами.
І ось настає момент, коли суперечки набирають обертів, починається штовханина, листки з нотами в слоу-мо розлітаються кімнатою, і музикантам вже не до жартів. В музичній частині в цей час починається надзвичайно мелодійне та технічне гітарне соло – одне з тих, за які я в тому числі люблю такий жанр музики, – а в паралельній лінії сюжету починається махач, теж в слоу мо. Як на мене, кадрів зі сповільненням трохи забагато, але то таке. Далі клавішник під час гри картинно скидає ноти з пюпітра, а на барабани невідомо звідки бризкає кров (питаннячко до режисера). В кінці хлопчина вирішує застрелитись, але робить він це, чи ні – історія замовчує, тож є шанси на хепі-енд.
Думаю, досить типовий сюжет для жанру brutal death metal, але цікаво, через що почалася сварка? Може, хлопці обговорювали, як хтось лажанув під час джему? Або з яким лейблом підписувати контракт? Чи через дівчат?
А як ви думаєте, через що виникла суперечка? Пишіть в коменти 🙂
